UA52701C2 - Твердий засіб захисту рослин та спосіб його одержання, спосіб боротьби з небажаним ростом рослин, спосіб боротьби з шкідливими грибами і тваринами-шкідниками та спосіб регулювання росту рослин - Google Patents

Abstract

Винахід відноситься до твердого засобу захисту рослин, що складається з а) одного або декількох переважно аморфних, активних речовин засобів захисту рослин у формі нанорозмірних часток з водорозчинністю менше ніж 500 мг/л при 25°С та з б) оточуючої ці активні речовини оболонки, причому середній діаметр нанорозмірних часток активної речовини після повторного диспергування складає від 0,05 до 0,8 мкм. Крім того, винахід відноситься до способу боротьби з небажаною рослинностю і рослинами та тваринами-шкідниками , а також до способу регулювання росту рослин.

Description

Винахід відноситься до твердого засобу захисту рослин, що складається з одного або декількох переважно аморфних активних речовин засобів захисту рослин у формі нанорозмірних часток з водорозчинністю менше ніж 500мг/л при 257С і оточуючої ці активні речовини оболонки, причому середній діаметр нанорозмірних часток активної речовини після повторного диспергування складає від 0,05 до 0,8мкм.

Далі винахід відноситься до способу боротьби з небажаним зростанням рослин, способу боротьби з рослинними і тваринними шкідниками та до способу регулювання зростання рослин за допомогою засобів захисту рослин відповідно до винаходу, а також до способу одержання засобів захисту рослин відповідно до винаходу.

Для одержання суспензій як таких твердих активних речовин для засобів захисту рослин часто виходять з твердих, наприклад, порошкоподібних або гранульованих, препаративних форм (композицій) і змішують їх з придатним розчинником, насамперед з водою. У застосовуваних для цього твердих препаративних формах засобів захисту рослин активна речовина має в переважній більшості кристалічну форму. З європейської патентної заявки ЕР-А 65193 відомий спосіб покриття каротиноїдів, при якому каротиноїд розчиняють, з цього розчину шляхом швидкого перемішування з водним розчином здатного до набрякання колоїду осаджують каротиноїд у колоїднодисперсній формі і отриману дисперсію звільняють від розчинника та диспергатора відомим методом.

З патенту США Ш5-А 5133908 відоме застосування наночасток, тобто часток із середнім діаметром у зоні нанометрів, як носіїв активної речовини і, при необхідності, сушіння ліофілізацією. При цьому виготовлення провадиться при низькій температурі, низькому тиску і при слабкому перемішуванні або без перемішування.

Щодо їхньої стабільності і властивостей застосування ці відомі продукти не можуть забезпечити задовільних результатів при захисті рослин.

Даний винахід має завдання запропонувати такі препаративні форми наночасток твердих активних речовин для засобів захисту рослин, які краще придатні у застосовуваних при захисті рослин рідких препаративних формах і які зокрема призводять до підвищення ефективності уведеної до них активної речовини.

Під такими, що підлягають поліпшенню, властивостями продукту маються на увазі наступні: - швидкість розчинення і розчинність засобів у застосовуваних в сільському господарстві розчинниках, - зниження застосовуваних кількостей активної речовини для захисту рослин, - продовження часу дії препаративної форми активної речовини для засобів захисту рослин, - підвищення початкової дії препаративної форми активної речовини.

Відповідно до цього було винайдено вищевказаний засіб захисту рослин.

Крім того, був винайдений вищевказаний спосіб застосування цього засобу захисту рослин.

Як активна речовина для засобів захисту рослин стосовно даного винаходу застосовуються переважно такі активні речовини або їхні суміші, які мають водорозчинність менше ніж 100, зокрема менше ніж 10мг/л, при температурі 2570.

Активні речовини для засобів захисту рослин можуть бути ефективними в однаковій мірі проти шкідливих грибів і тваринних шкідників у сільському господарстві та при захисті деревини чи проти небажаного зростання рослин або ж мати регулюючі зростання властивості.

Зокрема придатними є нижченаведені активні речовини для засобів захисту рослин або їхні суміші (якщо не застосовувалася раціональна номенклатура хімічних сполук, їх назви відповідають наведеним у публікації "ТНе Резіїсіде Мапиа!", Тне Вліївп Стор Ргоїесіоп Соппсії, 10 Еайіоп, І опдоп) назвам: фунгіциди: дитіокарбамати та їхні похідні, такі як феридиметилдитіокарбамат, цинкбісдиметилдитіокарбамат, цинкетилбісдитіокарбамат, етиленбісдитіокабамат марганцю, марганець-цинк-етилен-біс-дитіокабамат, тетраметилтіурамдисульфіди, цинк-етиленбіс-дитіокарбамат-полімер, амонієвий комплекс цинк-(М,М-етилен- біс-дитіокарбамат), амонієвий комплекс цинк-(М,М'-пропілен-біс-дитіокарбамату), цинк-(М,М'-пропілен-біс- дитіокарбамат)-полімер, М,М'-поліпропілен-біс-(тіокарбамоїл)дисульфід; нітропохідні, такі як динітро-(1-метилгептил)фенілкротонат, 2-втор.-бутил-4,б-динітрофеніл-3,3- диметилакрилат, ді-ізо-пропілефір 5-нітро-ізо-фталової кислоти; гетероциклічні сполуки, такі як 2,4-дихлор-6-(о-хлораніліно)-5-триазин, 2,3-диціано-1,4-дитіоантрахінон, метиловий ефір 1-(бутилкарбамоїл)-2-бензимідазол-карбамінової кислоти, 2-метоксикарбоніламіно- бензимідазол, 2-(фурил-(2))бензимідазол, 2-(тіазоліл-(4))бензимідазол, М-(1,1,2,2- тетрахлоретилтіо)тетрагідрофталімід, М-трихлорметилтіо-тетрагідрофталімід, М-трихлорметилтіофталімід; діамід М-дихлорфторметилтіо-М',М'-диметил-М-феніл-сірчаної кислоти, 5-етокси-З-трихлорметил-1,2,3- тіадіазол, 2-роданметилтіобензтіазол, 1,4-дихлор-2,5-диметоксибензол, 8-гідроксихінолін, відповідно його мідна сіль, 2,3-дигідро-5-карбоксанілідо-б-метил-1,4-оксатіїн, анілід 2-метил-фуран-З-карбонової кислоти, анілід 2-метил-бензойної кислоти, М-форміл-М-морфолін-2,2,2-трихлор-етилацетал, піперазин-1,4-діїлбіс-(1- (2,2,2-трихлор-етилуформамід, 2,6-диметил-М-тридецил-морфолін, відповідно його солі, 2,6-диметил-М- циклододецил-морфолін, відповідно його солі, М-І(З-(п-/трет.-бутилфеніл)-2-метилпропіл|-цис-2,6- диметилморфолін, 1-(2-(2,4-дихлорфеніл)-4-н-пропіл-1,3-діоксолан-2-іл-метил|-1 Н-1,2,4-триазол, М-(н-пропіл)-

М-(2,4,6-трихлор-феноксіетил)-М'-імідазол-іл-карбамід, 1-(4-хлорфенокси)-3,3-диметил-1-(1 Н-1,2,4-триазол-1- іл)-2-бутанон, (2-хлорфеніл)-(4-хлорфеніл)-5-піримідин-метанол, біс-(н-хлорфеніл)-З-піридинметанол, 1,2-біс- (З-етоксикарбоніл-2-тіоуреїдо)бензол, 1,2-біс-3-метоксикарбоніл-2-тіоуреїдо)бензол, (2-(4-хлорфеніл)етил|-(1,1 -диметилетил)-1нН-1,2,4-триазол-1-етанол, а також різноманітні фунгіциди, такі як 3-(3-(3,5-диметил-2- оксициклогексил)-2-гідрооксіетил)|глутаримід, гексахлорбензол, І -метил-М-(2,6-диметил-феніл)-ІМ- фуроїл(2)аланінат, М-(2,6-диметилфеніл)-М-хлорацетил-ОІ -2-амінобутиролактон, метиловий ефір 0І-М-(2,6- диметилфеніл)-М-(фенілацетил)аланіну, 5-метил-5-вініл-3-(3,5-дихлорфеніл)-2,4-діоксо-1,3-оксазолідин, / 3- (3,5-дихлорфініл)-1-ізо-пропілкарбамоїлгідантоїн, амід М-(3,5-дихлорфеніл)-1,2-диметилциклопропан-1,2- дикарбонової кислоти, 1-(2-(2,4-дихлорфеніл)феніл|-1 Н-1,2,4-триазол, 2,4-дифтор-а-(1Н-1,2,4-триазоліл-1- метил)бензгідриловий спирт, 1-((біс-(4-фторфеніл)метилсиліл)метил)-1Н-1,2,4-триазол;

стробілурини, такі як метил-Е-метоксиміно-(а-(о-толілокси)-о-толіл|іацетат, метил-Е-2-(2-І6-(2- ціанофенокси)піримідин-4-ілокси|-феніл)-З-метоксіакрилат, метил-Е-метоксиміно-(а-(2- феноксифеніл)|ацетамід, метил-Е-метоксиміно-(а-(2,5-диметилфенокси)-о-толіл|ацетамід; анілінопіримідини, такі як М-(4,6-диметилпіримідин-2-іл)анілін, М-(4-метил-6-(1-пропініл)піримідин-2- іл|анілін; фенілпіроли, такі як 4-(2,2-дифтор-1,3-бензодіоксол-4-іл)пірол-З-карбонітрил; аміди коричної кислоти, такі як морфолід 3-(4-хлорфеніл)-3-(3,4-диметоксифеніл) акрилової кислоти; (-)-цис-1-(4-хлорфеніл)-2-(1Н-1,2,4-триазол-1-іл)уциклогептанол, метил-(Е)-2-(2-16-(2- ціанофенокси)піримідин-4-ілокси|феніл)-З-метоксіакрилат і, зокрема, азольні активні початки, такі як М-пропіл-

М-(2,4,6-трихлорфенокси)етиліімідазол-1-карбоксамід (Ргоспіогай, (2)-2-(1,2,4,-триазол-1-іл-метил)-2-(4- фторфеніл)-3-(2-хлорфеніл)-оксиран (Ерохісопаго!), 1-бутил-1-(2,4-дихлорфеніл)-2-(1,2,4-триазол-1-іл)-етанол

Нехасобра?о!), 1-(2-хлорфеніл)метил|-1-(1,1-диметил)-2-(1,2,4-триазол-1-іл-етанол, 1-(4-фторфеніл)-1-(2- фторфеніл)-2-(1,2,4-триазол-1-іл)етанол (РІШКО), (85)-4-(4-хлорфеніл)-2-феніл-2-(1нН-1,2,4-триазол-1- ілметил)-бутиронітрил, 1-(2 85, 4 85, 2 85, 4 58)-4-бром-2-(2,4-дихлорфеніл)-тетрагідрофурфурилі-1 Н-1,2,4- триазол, (А5)-2,2-диметил-3-(2-хлорбензил)-4(1Н-1,2,4-триазол-1-іл)-бутан-3-ол, бітертанол, триадимефон, триадименол, бромуконазол, ципроконазол, дифеноконазол, диніконазол, імібенконазол, пропіконазол, флузилазол, тебуконазол, імазаліл, пенконазол, тетраконазол, метконазол, флуквинконазол, фенбуконазолдритиконазол.

Як азольні активні речовини більш прийнятними є такі активні початки як прохлораз, епоксиконазол, гексаконазол, ципроконазол, дифеноконазол, пропіконазол, флузиконазол, диніконазол, тритиконазол і тебуконазол, причому особливо прийнятно застосовують епоксиконазол.

Активні речовини можуть бути у вигляді їхніх солей або комплексних сполук з металами. Даний винахід охоплює також і суміші цих сполук.

Солі одержують взаємодією з кислотами, наприклад, з такими галоїдводневими кислотами, як фтористоводнева кислота, хлористоводнева кислота, бромистоводнева кислота чи йодистоводнева кислота або сірчана кислота, фосфорна кислота, азотна кислота чи органічні кислоти, такі, як оцтова кислота, трифтороцтова кислота, трихлороцтова кислота, пропіонова кислота, гліколева кислота, молочна кислота, бурштинова кислота, лимонна кислота, бензойна кислота, корична кислота, щавлева кислота, мурашина кислота, бензолсульфокислота, п-толуолсульфокислота, метансульфонкислота, саліцилова кислота, п- аміносаліцилова кислота або 1,2-нафталіндисульфокислота.

Комплексні сполуки металів можуть містити, наприклад, вибірково лише компонент (а) або компонент (б) чи також декілька компонентів (а) або (б). Можна одержувати комплексні сполуки металів, які містять обидва компоненти (а) і (б) разом в одному змішаному комплексі.

Комплексні сполуки металів одержують зі взятої за основу органічної молекули та однієї неорганічної або органічної солі металу, наприклад, галогенідів, нітратів, сульфатів, фосфатів, ацетатів, трифторацетатів, пропіонатів, тартратів, сульфонатів, саліцилатів, бензоатів металів другої головної групи, таких, як кальцій і магній, або третьої і четвертої головних груп, як алюміній, олово або свинець, а також першої до восьмої підгрупи, як хром, марганець, залізо, кобальт, нікель, мідь, цинк. Перевагу надають елементам підгруп 4-го періоду і зокрема міді. Метали можуть при цьому мати різноманітну валентність. Комплексні сполуки металів можуть містити одну або декілька органічних частин молекули як лигандів.

Як гербіциди слід назвати: тіадіазоли: бромобутиди, димепіперати, дифенамід, етобензанід (бензхломет), флампропметил, ізоксабен, нафталами, пронамід (пропіцамід), пропаніл; аніліди: анілофос, мефенацет, 2,4-0, 2,4-О8, хломепроп, дихлорпроп, дихлорпроп-Р, флурксипір, МСРВ, напропаміди, напропаніліди, триклопір; вибілювачі (Віваспег): дифлуфенікан, фторохлоридони, флупоксам, флуридолни, піразолати, сулькотріони (хлормезулони); хінолінові кислоти: хінклорак, хінмерак; хлорацетаніліди: ацетохлор, алахлор, бутахлор, бутенахлор, метазахлор, метолахлор, претилахлор, тенілхлор; циклогексанони: алоксидим, клетодим, циклоксидим, сетоксидим, тралкоксидим; дигідробензофуран: етофумезати; дигідрофуран-3-он: флуртамони; динітроаніліни: бенефін, бутралін, динітрамін, еталфлуралін, флухлоралін, оризалін, пендиметалін, продіаміни, трифлуралін; динітрофеноли: бромофеноксим, динотерб, ОМОС; дифенілефіри: ацифторфен-содіум, аклоніфен, біфенокс, хлорнітрофен (СМР), етоксифен, фтороглікофен-етил, фомезафен, лактофен, оксифторфен; сечовина: хлорбромурон, хлортолурон, кумилурон, дибензилурон, димефурон, діурон, димрон, фторметурон, ізопротурон, лінурон, метабензтіазурон, метобензурон, небурон, сидурон; імідазолінони: імазахін; оксадіазоли: оксадіаргил, оксадіазон; оксиран: тридифани; феноли: бромоксиніл, іоксиніл; ефіри феноксифеноксипропіонової кислоти: клодинафоп, цигалофоп-бутил, диклофоп-метил, феноксапроп-етил, феноксапроп-п-етил, фентіапропетил, флуазифоп-бутил, флуазифоп-п-бутил, галоксифоп-етоксіетил, галоксифоп-метил, галоксифоп-п-метил, ізоксапірифоп, пропаквізафоп, квізалофоп- етил, квізалофоп-п-етил, квізалофоп-тефурил; фенілпропіонова кислота: хлорфенпроп-метил, ррі (інгібітори прото-порфіриноген-оксидази): бензофенап, флумихлорак-феніл, сульфентразони;

піридазини: хлоридазон, норфлуразон, піридати; піридинкарбонові кислоти: дитіопір, піклорам, тіазопір; піримідиловий ефір: рупПпіорас-кислота, КІН-6127; сульфонаміди: флуметсулам, метосулам; сульфонілсечовини: амідосульфурон, азимсульфурон, бенсульфурон-метил, хлоримурон-етил, хлорсульфурон, циносульфурон, циклосульфамурон, етаметсульфурон метил, флазасульфурон, галосульфурон-метил, імазосульфурон, примісульфурон, просульфурон, піразосульфурон- етил, римсульфурон, сульфометурон-метил, трифенсульфурон-метил, триасульфурон, трифлусульфурон- метил; триазини: аметрин, атразин, ціаназини, диметаметрин, прометрин, пропазин, симазин, симетрин, тербуметон, тербутрин, тербутилазин, тритацин; триазолкарбоксамід: триазофенамід; урацил: ленацил; різні: беназолін, бенфуризати, бензуліди, бутаміфос, хлортал-диметил (ОСРА), кинметилін, дихлобеніл, фторбентраніл, мефлуїдиди, піперофос.

Придатними активними речовинами для інсектицидних та акарицидних засобів захисту рослин є: ціанофосфати, такі, як сульфорос, хлорпірифос, фозалони, приміфос-метил, фенітротіон, фосмет, азинофос-метил, профенофос і метидатіон; такі карбамати, як карбосульфан, феноксикарб, тіокарб і карбарил; такі піретроїди, як дельтаметрин, етофенпрокс, флувалінати, есфенвалерати, бета-цифлутрин, циперметрин, І-цигалотрин, циклопротрин, біфентин, тралометрин; інші інсектициди, такі, як хлорфенапір, амітраз, ендосульфан, бенсульфап, фіпроніл і піридафентіон; такі ювеноїди, як флуциклоксирон, тефлубензурон, гексафлурмурон, луфенурон, дифлубензурон, тейфенозиди і феноксакарб; такі акарециди, як фенбутатин-оксиди, піридабен, фенпіроксимати, феназахін, дикофол, цигексатин і тебуфенпірад.

Більш прийнятними активними речовинами для засобів захисту рослин є ВА5 480 Е (загальноприйнята назва: Ерохісіпагої), ВА5 490 Е (загальноприйн. назва: Кгезохіт-тейнуї!), хлоридазон і амід М-((4-метокси-6-

Ігрифторметилі/-1,3,5-триацин-2-іл)аміно)карбоніл)-2-(трифторметил)бензольної кислоти.

Особливо прийнятними активними речовинами засобів захисту рослин є М-(1-етилпропіл)-3,4-диметил- 2,6-динітроанілін (пендиметалін) і хлорпірифос.

У засобах захисту рослин відповідно до винаходу можуть бути декілька активних речовин - також і різноманітної індикації - паралельно одна одній.

Активну речовину застосовують переважно при виготовленні засобу захисту рослин як такого, або ж нарівні з цим його можна виділяти також з однієї з його солей чи ж застосовувати переважно як таку.

Застосовувані активні речовини для засобів захисту рослин мають як правило чистоту від 90 до 100, переважно від 95 до 10095 (за спектром ММ).

Вищезгадані активні речовини засобів захисту рослин перебувають у засобах захисту рослин відповідно до винаходу у переважній більшості в аморфному стані. "У переважній більшості аморфний стан" означає при цьому те, що більше половини, переважно більше 70905 активної речовини в засобі відповідно до винаходу є рентгеноаморфною, як показує рентгеноструктурний аналіз.

Ступінь кристалічності активної речовини для засобів захисту рослин відповідно до винаходу може надійно визначатися відомими методами, наприклад, методом рентгенівського ширококутового розсіювання (див. публікацію Н.Р. Кійд, Г.Е. АІехапаєг, "Х-Вау Оійгасноп Ргоседиге5з г Роїусгузіаїйпе апа Атогрпоив5

Маїепа!в", донп УМієу, Мем Моїк, 1959) або за допомогою Оійегепіаї Зсаппіпд Саіогітену (055) (див. Р.).

Наїпев, "Тпегта! Меїподв ої Апаїувів", Віаскіеє Асадетіс 4 Ргогезвіопа!, Спартап «5. Наї, І опаоп, 1995).

До активних речовин для засобів захисту рослин можуть домішуватися інші звичайні препаративні добавки, які підвищують розчинність активного початку не вище значення у 500мг/л або викликають кристалізацію в переважній більшості аморфних активних речовин та сприяють кристалізації.

Звичайними добавками до препаративної форми є стабілізатори і пластифікатори (пом'якшувачі).

Стабілізатори мають загалом наступні завдання: - вони повинні стабілізувати аморфний стан активної речовини в засобі захисту рослин відповідно до винаходу. - вони повинні перешкоджати тому, щоб дисперговані в рідкому середовищі частки активної речовини для засобів захисту рослин зростали за рахунок інших кристалічних часток, що може мати наслідком небажану седиментацію збільшених частинок. - вони повинні регулювати величину одержуваних частинок.

Як стабілізатори можуть служити в однаковій мірі низькомолекулярні і полімерні сполуки та їхні суміші.

Більш прийнятними низькомолекулярними стабілізаторами є моно- і дигліцериди, ефіри моногліцеридів з оцтовою кислотою, лимонною кислотою, молочною кислотою або діацетилвинною кислотою, алкілглюкозиди, ефір сорбітану і жирної кислоти, ефір пропіленглікольжирної кислоти, стеароїл-2-лактилати, лецитин, похідні жирної кислоти - сечовини та уретани, такі, як діолеїлсечовина і М-олеїлолеїлуретан. Зокрема придатні аскорбілпальмітат і карбонати жирної кислоти, такі, як діолеїлкарбонат.

Більш прийнятними полімерними стабілізаторами є ефір полігліцерину і жирної кислоти та гомо- і співполімери на основі наступних мономерів: етиленоксид, пропіленоксид, акрилова кислота, ангідрид малеїнової кислоти, метилакрилат, етилакрилат, трет.-бутилакрилат, метакрилова кислота, стирол, ізобутен, молочна кислота, М-вініл-2-піролідон, вінілацетат, вінілакрилат, о-аспарагінова кислота і р-аспарагінова кислота.

Зокрема більш прийнятними є наступні полімерні стабілізатори: - гомополімери з вінілпіролідону, акрилової кислоти або молочної кислоти та - співполімери стиролу і акрилової кислоти; акрилова кислота і метакрилова кислота; вінілакрилат і вінілацетат; о- і р-аспарагінова кислота; вінілпіролідон-2-он і вінілацетат; метилакрилат; етилакрилат і трет.- бутилакрилат; етиленоксид і пропіленоксид; ізобутен і ангідрид малеїнової кислоти.

Особливо прийнятними є такі полімерні стабілізатори, як співполімери стирол-акрилової кислоти з 40 до 80 мол.бо стиролу та 60 до 20 мол.бо акрилової кислоти, насамперед з 50 до 70 мол.до стиролу та 50 до 30 мол.бо акрилової кислоти.

Частка стабілізаторів у засобах захисту рослин відповідно до винаходу складає, як правило, від біля 0 до і насамперед від 0 до 10 ваг. 95, по відношенню до частки твердої речовини засобу згідно з винаходом.

Пластифікатори містяться майже виключно в оболонці засобу відповідно до винаходу.

Пластифікатори мають зокрема функцію поліпшення механічних властивостей засобів відповідно до винаходу. Придатними пластифікаторами є, наприклад, цукор або цукрові спирти, такі, як сахароза, глюкозалактоза, інвертний цукор, сорбіт, маніт або гліцерин.

Частка пластифікаторів у засобі відповідно до винаходу складає від 0 до 70 ваг.9о по відношенню до частки твердої речовини засобу захисту рослин згідно з винаходом.

Частка вищезгаданих інших препаративних добавок у засобах захисту рослин відповідно до винаходу складає у сумі як правило 20 до 80 ваг.9б5 і звичайно залежить від відповідної активної речовини.

При застосуванні засобу у галузі захисту рослин для виготовлення розчинів для обприскування оболонковий шар має насамперед завдання стабілізації покритих оболонкою часток у розчині для обприскування проти їх зв'язування і разом з цим завдання приглушення седиментації.

Цей ефект заснований вірогідно на тому, - що оболонковий шар призводить до однакового електричного заряду або - при застосуванні сольової активної речовини - до посилення заряду чи перезарядження часток. Однаково заряджені частки тоді відштовхуються (електростатична стабілізація); - що покриті частки утримуються на відстані одна від одної (стерична стабілізація) і/або - що оболонковий шар уповільнює, відповідно приглушує наростання часток внаслідок визрівання

Освальда (див. Т.Р. Тадгоз, "ЗипПасіапів іп Адгоспетісаїв", Зипасіапі Зсіеєпсе Зепез, Моїште 54, Магсе! Оеккег,

Мем могк, 1995).

Як матеріали для оболонкового шару придатні поверхнево-активні або активні на межі фаз полімерні колоїди чи подібні, у разі потреби олігомерні, амфіфільні сполуки або суміші цих колоїдів та амфіфільних сполук.

Переважно застосовують як такі полімерні колоїди для оболонки біополімери і модифіковані біополімери, такі, як свиняча, бичача або риб'яча желатина, наприклад, желатина В 100 Вісот (фірми біоеєв55, у м. Ебербах,

Німеччина) та Сеїйа 5оІ8 Р (фірми бюез5, там само), пектин, хітозан, крохмаль, декстрин, гуміарабик, казеїн, казеїнат, метилцелюлоза, карбоксиметилцелюлоза, оксипропілцелюлоза, альгінати і похідні лігніну, такі, як лігнінсульфонат.

Крім того, придатними є синтетичні аніоноактивні, катіоноактивні і нейтральні полімери, такі, як полівініловий спирт, полівінілліролідон, поліакрилова кислота, полікарбоксилати, поліетиленгліколи, співполімери ангідриду ізобутен-малеїнової кислоти, полімери вінілпіролідон-вінілацетату, конденсати нафталісульфокислоти (наприклад, САБ-Мо 9017-33-8, 9069-80-1, 9084-06-4, 9008-63-33, 108171-28-4, 86352-09- 2) ії конденсати фенолсульфокислоти (наприклад, САБ-Ме 52277-29-9, 102980-04-1), а також поліетиленамін, полівініламін, полівінілформамід і частково гідролізований полівінілформамід.

Більш прийнятними, придатними для оболонки амфіфільними сполуками є наступні поверхнево-активні речовини або переважно їхні суміші, у яких алкільні ланцюги можуть бути лінійними або розгалуженими і які мають алкільні ланцюги, що містять загалом від 8 і до 20 атомів вуглецю. 1. Аніоноактивні поверхнево-активні речовини: - мила (лужні/лужно-земельні/аміачні солі жирної кислоти), наприклад, стеарати калію, - алкілсульфати, - ефіри алкілсульфатів, - алкіл/ізоалкілсульфонати, - алкілбензолсульфонат, наприклад, Ма-додецилбензолсульфонат, - алкілнафталінсульфонати, - алкілметилсульфонати, - алкілглутамати, - сульфонати ефіру алкілбурштинової кислоти, - алкілефір моно/дифосфорної кислоти, - саркозинати, наприклад, Ма-лауроїлсаркозинат, - таурати. 2. Катіоноактивні поверхнево-активні речовини: - алкілтриметиламоній-галогеніди/алкілсульфати, - алкілпіридиній-галогеніди, - діалкілдиметиламоній-галогеніди/алкілсульфати. 3. Неіонні поверхнево-активні речовини: - алкоксиловані тваринні/рослинні жири та олії, наприклад, етоксилати кукурудзяної олії, етоксилати рицинової олії, етоксилати сала, - складний ефір гліцерину, наприклад, гліцеринмоностеарат, - алкоскилати жирних спиртів і алкоксилати оксоспиртів, - алкоксилати жирної кислоти, наприклад, алкоксилати олеїнової кислоти, - алкілфенолалкоксилати, наприклад, ізононілфенолакоксилати, - аліфатичні аміноалкоксилати, - амідалкоксилати жирної кислоти, - цукрові поверхнево-активні речовини, наприклад, ефір сорбіту і жирної кислоти (сорбітанмоноолеат, сорбітантристеарат), ефір поліоксіетиленсорбіту і жирної кислоти, алкілполіглікозиди, М-алкілглюконаміди, - алкілметилсульфоксиди,

- алкілметилфосфіноксиди, наприклад, тетрадецилдиметилфосфіноксид. 4. Амфіонні поверхнево-активні речовини: - сульфобетаїни, - карбоксибетаїни, - алкілдиметиламіноксиди, наприклад, тетрадецилдиметиламіноксид. 5. Полімерні поверхнево-активні речовини: - ди-, три- і мульти-блокполімери типу (АВ)х-, АВА і ВАВ, наприклад, поліетиленоксид-блок- поліпропіленоксид, полістирол-блок-поліетиленоксид, - АВ-гребінчасті полімери, наприклад, полімет/(акрилат-комб-поліетиленоксид. 6. Інші: - перфторовані поверхнево-активні речовини, - кремнійорганічні поверхнево-активні речовини, - фосфоліпіди, наприклад, лецитин, - амінокислотні поверхнево-активні речовини, наприклад, М-лауроїлглутамат.

Засоби захисту рослин відповідно до винаходу мають наступний типовий склад: 0,5 - 75 ваг.9о активного початку,

О - 30 ваг. 9о стабілізатора,

О - 70 ваг.9о пластифікатора, 10 - 70 ваг.95о матеріалу оболонки.

Більш прийнятними є засоби захисту рослин з наступним складом: - 50 ваг.9о активної речовини для засобів захисту рослин,

О - 20 ваг.95 стабілізатора, 20 - 70 ваг.9о пластифікатора, - 60 ваг.95 оболонки.

Особливо прийнятними є засоби відповідно до винаходу з наступним складом: 10 - 40 ваг.95 активної речовини для засобів захисту рослин,

О - 10 ваг.95 стабілізатора, - 50 ваг.9о пластифікатора, 10 - 50 ваг.95 оболонки.

Виготовлення засобів відповідно до винаходу відбувається таким чином, що проводять змішування рідкої препаративної форми активної речовини захисту рослин з рідкою препаративною формою матеріалу для оболонки і отримані в такий спосіб покриті активні речовини висушують відомим самим по собі методом.

Активну речовину для засобу захисту рослин або його сіль переводять у рідку препаративну форму за допомогою розчинника. Під "розчинником" розуміють воду, органічні розчинники, які змішують з водою, суміші з води та органічного розчинника і суміші органічних розчинників. Отриманий таким шляхом рідкий продукт як правило є молекулярно-дисперсним розчином активної речовини для засобів захисту рослин.

Придатними органічними, змішуваними з водою розчинниками є такі, які термічно стабільні і стабільні за леткістю та містять лише вуглець, водень і кисень. Вони можуть змішуватися щонайменше на 1095 з водою і мають точку кипіння нижче 2007С і/або мають менше 10 атомів вуглецю. Більш прийнятними є при цьому спирти, прості ефіри, складні ефіри, кетони та ацетати. Зокрема застосовують етанол, н-пропанол, ізопропанол, складний 1,2-бутадіол-1-метиловий ефір, складний 1,2-пропандіол-1-н-пропілефір або ацетон.

При одній більш прийнятній формі проведення способу молекулярно-дисперсний розчин активного початку засобів захисту рослин виготовляють таким чином, що активну речовину спочатку розчиняють у розігрітому перед цим за бажанням, змішуваному з водою органічному розчиннику, у разі потреби під тиском.

Молекулярно-дисперсний розчин активної речовини для засобів захисту рослин переводять шляхом турбулентного перемішування з рідкою препаративною формою матеріалу оболонки (яка нижче називається "диспергувальний розчин") у покриті колоїдально стабільною дисперсією (мікронізат) частки в переважній більшості аморфної-активної речовини.

Частка матеріалу оболонки у диспергувальному розчині складає звичайно від 1 до 5 ваг. 95. Стосовно ваги активної речовини застосовують як правило 0,1- до 10-кратної кількості матеріалу оболонки.

Більш прийнятний варіант проведення способу відповідно до винаходу полягає у тому, що матеріал оболонки у диспергувальному розчині присутній постійно в надлишку.

Щоб при змішуванні одержати за можливості малі частки, у змішувальній камері доцільно створити потужну турбулентність, для цього розчин активної речовини і диспергувальний розчин змішують механічними допоміжними засобами чи струшують або зокрема ці обидва компоненти впорскують дужим струменем у змішувальну камеру.

Пристрій для проведення способу відповідно до винаходу подано на фіг.1.

У ємність 1 завантажують суспензію активної речовини та обраного розчинника з концентрацією від 0,1 до ваг. 95, по відношенню до суміші, у випадку потреби при доданні 0,1 до 30 ваг.9о стабілізаторів. Ємність 2 містить розчинник без додання активної речовини. Насосами 3, відповідно 4 суспензії активної речовини і розчинник подають у змішувальну камеру б, причому співвідношення у суміші можна задавати вибором відповідної потужності насосів і може обиратися таким чином, що в залежності від розчинника і часу перебування концентрація активної речовини у змішувальній камері складає від 0,02 до 40 ваг.9о по відношенню до розчину. Об'єм змішувальної камери б розрахований так, що при обраній потужності подачі насосів З і 4 час перебування у змішувальній камері 6 складає менше 10 сек.

Перед надходженням у змішувальну камеру розчин встановлюють на бажану температуру шляхом пропускання через теплообмінник 5. Турбулентним перемішуванням у змішувальній камері 6 в діапазоні температур від 20 до 240"С відбувається розчинення активної речовини і отриманий розчин надходить у камеру 7, у якій шляхом домішування диспергувального розчину за допомогою насоса 9 відбувається випадання активної речовини у колоїдно-дисперсній формі. Дисперсія тонких часток активної речовини вивантажується через запобіжний клапан 10 і подається до запасної ємності 11.

При налаштуванні запобіжного клапана 10 на тиск вище 1 бара можна у способі застосовувати розчинники при температурі вище їхньої точки кипіння (при нормальному тиску).

У випадку застосування активних речовин, що розчиняються у розчиннику, вже в ємності 1 можна одержувати молекулярно-дисперсний розчин. Цей розчин може нагнітатися безпосередньо в камеру 7.

Способом відповідно до винаходу одержують як правило колоїдно-дисперсний рідкий продукт, який у нормальному випадку складається від 40 до 99,5 і передусім від 60 до 95 ваг. 95 з води і/або з одного чи кількох змішуваних з водою органічних розчинників.

Середній розмір часток у цьому колоїдно-дисперсному продукті перебуває, як правило, між 0,0511,51в більшості випадків між 0,1 і 1мкм (виміряних за допомогою динамічного розсіювання світла за В. Спи "І азег

Поп Зсацегіпд", Асадетіс Ргез5, Мем/ Могк, 1974). З колоїдно-дисперсного проміжного продукту розчинник може вилучатися в залежності від його температури кипіння відомим методом, наприклад, дистиляцією, при необхідності при пониженому тиску, або екстракцією. Крім того, можливі мембранна фільтрація або сублімаційне сушіння (ліофілізація). Перевагу проте надають при цьому, у разі потреби після концентрації (випарний апарат зі спадаючою плівкою), розпорошувальному гранулюванню, зокрема розпорошувальному сушінню і способу подвійної емульсії.

Отриманий у такий спосіб сухий порошок має в нормальному випадку, залишковий вміст розчинника від 1 до 1000, щонайменше від 5 до 100г/т. Залишковий вміст води складає в нормальному випадку від 0,01 до 10, щонайменше від 0,1 до 6 ваг.9о по відношенню до загальної маси сухого порошку.

У сухому порошку в залежності від насамперед матеріалу оболонки та умов сушіння є агломерати наночасток.

Щоб підтримувати розпад таких агломератів при диспергуванні сухого порошку перед його застосуванням, до колоїдно-дисперсного продукту після ступеня змішування переважно перед сушінням можна додавати ще допоміжний засіб розпорошення, такий, як лактоза або полівінілпіролідон-2-он.

При одному з більш прийнятних варіантів проведення способу відповідно до винаходу, який самий по собі є більш прийнятним, одержання розчину активної речовини відбувається за присутності одного з вищезгаданих стабілізаторів. При цьому особливу перевагу надають таким сполукам, як аскорбілпалмітат або співполімери акрилової кислоти і стиролу.

Отриманий у такий спосіб сухий порошок дає при диспергуванні у воді в нормальному випадку знов тонкодисперсний розпорошувальний розчин із розподілом активної речовини у вигляді нанорозмірних часток.

Інші подробиці способу виготовлення сухого порошку відомі спеціалісту і не потребують подальших пояснень (пор. європейські заявки ЕР-А 65 193 та ЕР-А 641 596).

Середній діаметр повторно диспергованих нанорозмірних часток (гідрозол) складає переважно 0,05 до 2, насамперед 0,05 до 1 і зокрема від 0,1 до 0,8мкм.

Сухий порошок може надходити до споживачів у звичайних ємностях, насамперед у пляшках, каністрах або виготовлених з хімічно тривких пластмас мішків. Особливо переважним є використання водорозчинних ємностей і насамперед водорозчинних пластикових мішків, зокрема на основі полівінілспиртів.

Засоби захисту рослин відповідно до винаходу перед їх застосуванням переробляються, як правило, споживачем у готовий розчин для обприскування.

Розчини для обприскування містять у нормальному випадку 0,0001 до 20, переважно 0,001 до 10 і зокрема 0,01 до 1 ваг.9о активної речовини для засобів захисту рослин.

Застосування розчинів для обприскування може проводитися відомим чином, насамперед розбризкуванням за допомогою рухомої обприскувальної машини з дуже тонко розподіллючими соплами.

Необхідні для цього прилади і робоча техніка спеціалісту відомі.

Нижче пояснюється застосування засобів, що містять гербіцидно активну речовину. Ці пояснення дійсні і для активних речовин з іншою метою застосування.

Препаративні форми засобів захисту рослин відповідно до винаходу придатні як гербіциди і регулятори зростання.

Як гербіцидний засіб вони дуже добре застосовуються для боротьби з небажаним зростанням рослин на некультивованих поверхнях, особливо при великих кількостях застосування. У таких культурах, як пшениця, рис, кукурудза, соя і бавовна вони діють проти бур'янів і бур'янистих злакових рослин без будь-якого помітного пошкодження культурних рослин. Цей ефект має місце насамперед при низьких витратах продукту.

В залежності від методу застосування засоби відповідно до винаходу можуть застосовуватися ще на цілому ряді культур для боротьби з небажаними (бур'янистими) рослинами. Варто згадати, наприклад, такі культури, як:

АйПит сіра, Апапаз сотозив, Агаспіз пуродаєа, Азрагадив оПісіпаїйє, Вега миїдагіз 5рр. айізвіта, Веїа миЇдагіз зрр. гара, Вгаззіса парив маг. париз, Вгазвіса пари маг. паробргазвіса, Вгавзвіса гара маг. віїмевігів,

Сатеїа 5іпепвзіз, Сапнатив (псіопи5, Сагуа Шіпоїпепвів5, Спги5 топ, Сйги5 в5іпепзі5, Сопїеа агабріса (Сойєа сапернога, Соїєа Ірегіса), Сиситів займив, Суподоп дасіуіоп, Оаисив сагоїа, ЕІаєїз диіпеепвів, Егадапла мезса,

Спусіпе тах, Соззуріит Пігзишт (Сюов5урішт агфогеит, Совзурійт пегасейт, Соззурішт мійоїПшт), Неїїапіпив аппиивз, Немеа бБгавіїєпвів, Ногдейт миїдаге, Нитшив Іпршив, Іротоєа бБаїагав, Удидіап5 гедіа, Гепе сиїїпагів,

Шпит изігаєйввітит, Іусорегвзісоп Іусорегвісит, Мав 5рр., Мапіпої езсшепіа, Меаісадо займа, Миза зрр.,

Місойапа (абасит (М.гивіїса), Оієа еигораєа, Огуга заїїма, Рпазеоїшз Ішпайив5, РпазеоЇиз мицїдагів, Рісєеа абієв,

Ріпив зрр., Рівит заїймит, Ргипив амійт, Ргипив регзіса, Ругиз соттипів, Нірев5 зуїевіге, Вісіпи5 соттипів,

Засспагит ойісіпагит, Зесаіє сегеаіє, Зоіїапит Шрегозит, Зогупит бБісоіог (5. миЇдаге), Тпеобгота сасао,

Тийоїйшт ргагепзе, Тиійісит аевіїмит, Тийісит аигит, Місіа Тара, Мі міпітега, 7еа таузв.

Крім того, гербіцидні засоби можуть застосовуватися також і на культурах, які внаслідок їх розведення, включаючи техніку генів, витривалі до дії гербіцидів.

Небажаними рослинами є, наприклад, півняче просо (Еспіпоспіоа сгив-даїїї), Вгаспіапа ріапіадіпеа,

Івспаєтит гидозит, І еріоспіоса аиріа, щириця відкинута (Атагапіпиз гейгоПйехивз), лобода біла (Спепородіит аірит), лепчиця (Саїйшт арагппе), паслін чорний (Зоїапит підгпит), лисохвіст польовий (АІоресигив туозигоїде5), метелиця звичайна (Амепа їТаша), стоколос безостий (Вготив іпегтів), тонконіг луговий однолітній (Роа аппиа), мишій зелений (Зеїапга габетгії), пшениця (Тийсут аезіїмит), кукурудза (7еа таув).

Застосування гербіцидного засобу, відповідно активних речовин, може здійснюватися передсходовим або післясходовим способом. Якщо активні речовини менше сумісні з певними культурними рослинами, то може застосовуватися техніка нанесення, при якій гербіцидні засоби набризкуються за допомогою обприскувальних приладів таким чином, що листя чутливих культурних рослин за можливості. залишаються необприскуваними, у той час як активні речовини потрапляють на листя зростаючих під ними небажаних (бур'янистих) рослин або на невкритий грунт (рові-аігесієд, Іау-Бу).

Гербіцидні засоби можуть застосовуватися, наприклад, у формі суспензій, що безпосередньо наносяться, а також високопроцентних водних, олійних або інших суспензій, паст, порошковидних препаратів, хімпрепаратів для внесення у грунт або гранулята шляхом розпорошення, обприскування, розкидання чи поливу. Форми застосування залежать від мети застосування, вони в кожному випадку повинні забезпечувати за можливості тонкий розподіл активної речовини.

Для розширення спектра дії та одержання синергічного ефекту гербіцидні засоби відповідно до винаходу можуть змішуватися з численними представниками інших гербіцидних груп активної речовини і наноситися разом. Як партнерів для змішування можна назвати, наприклад, 1,2,4-тіадіазоли, 1,3,4-тіадіазоли, аміди, амінофосфорну кислоту та її похідні, амінотриазоли, аніліди, (гет)-арилалкоксіалкеенкарбонову кислоту та її похідні, бензойну кислоту та її похідні, бензотіадіацинони, 2-ароїл-1,3-циклогександіони, гетарил-арил-кетони, бензотіаоксазолідинони, похідні мета-СЕз-фенілу, карбамати, хінолінову кислоту та її похідні, хлорацетаніліди, похідні циклогексан-1,3-діону, діацини, дихлопропіонову кислоту та її похідні, дигідробензофурани, дигідрофуран-3-они, динітроаніліни, динітрофеноли, дифенілефір, дипіридили, галогенкарбонову кислоту та її похідні, сечовину, З-фенілурацили, імідазоли, імідазолінони, /М-феніл-3,4,5,6-тетрагідрофтал-іміди, оксадіазоли, оксирани, феноли, складні ефірарилокси- або гетероарилоксифенокси-пропіонової кислоти, фенілоцтову кислоту та її похідні, фенілпропіонову кислоту та її похідні, піразоли, фенілпіразоли, піридацини, піридинкарбонову кислоту та її похідні, простий піримідилефір, сульфонаміди, сульфонілсечовину, триазини, триазинони, триазолінони, триазолкарбоксаміди, урацили.

Крім того, корисним є спільне нанесення одних засобів відповідно до винаходу або у комбінації з іншими гербіцидними засобами, а також з іншими засобами захисту рослин, наприклад, із засобами для боротьби зі шкідниками або фітопатогенними грибами, відповідно бактеріями або з регулюючими зростання засобами.

Становлять також інтерес суміші з розчинами мінеральних солей, використовуваних для усунення нестачі живильних елементів та мікроелементів. Можна також додавати не фітотоксичні олії і олійні концентрати.

Засоби відповідно до винаходу можуть впливати на різні стадії розвитку рослини і тому вони можуть застосовуватися для регулювання зростання рослин. Різноманіття регуляторів зростання рослин залежить насамперед а) від виду та сорту рослини, б) від часу застосування стосовно стадії розвитку рослини та від пори року, в) від місця і способу застосування (наприклад, протравлювання насіння, обробки грунту, нанесення на листя або ін'єкції у стовбур дерева), г) від кліматичних чинників (наприклад, від температури, кількості опадів, крім того, тривалості дня та інтенсивності світла), д) від властивостей грунту (включаючи добриво), е) від препаративної форми, відповідно від форми застосування активного початку та є) від застосовуваних концентрацій активної субстанції.

З ряду різних можливостей застосування регуляторів зростання рослин відповідно до винаходу в рослинництві, у сільському господарстві та у садівництві нижче слід згадати наступні:

А. Засобами відповідно до винаходу можна значно гальмувати вегетативне зростання рослин, що зокрема виражається у зниженні висоти рослин. Оброблені рослини мають відповідно до цього присадкуватий ріст, крім того, спостерігається більш темне листя.

Перевагою на практиці є понижена інтенсивність зростання злакових (трав) обіч доріг, живого плоту, каналових схилів та газонів, як, наприклад, у парках, на спортивних майданчиках і плантаціях плодових дерев, декоративних газонах та на льотних полях, так що можна знизити їх пов'язане з великими витратами підрізання.

Економічний інтерес становить собою підвищення стійкості схильних до вилягання культур, таких, як зернові, кукурудза, соняшник і соя. Викликане регулятором зростання укорочування і посилення стебел або знижує або усуває небезпеку вилягання (злам) рослин в несприятливих погодних умовах перед збиранням врожаю.

Застосування регуляторів зростання важливе також і для затримки зростання у висоту та зміни за часом процесу дозрівання бавовни. Цим забезпечується повністю механізований збір врожаю таких важливих культур.

Для плодових та інших дерев регулятори зростання дозволяють знижувати витрати на їх підрізання. Крім того, регуляторами зростання можна припинити альтернування родючості плодових дерев.

Застосуванням регуляторів зростання можна збільшити або затримувати бічне гілкування рослин. В цьому є зацікавленість тоді, коли потрібно затримувати розвиток бічних паростків на користь зростанню листя, наприклад, тютюнових культур.

Регуляторами зростання можна значно підвищити морозостійкість, наприклад, озимого рапсу. При цьому, з одного боку, затримується зростання у висоту і розвиток надто рясної (і внаслідок цього особливо морозонестійкої) листяної, відповідно рослинної маси. З іншого боку, молоді рапсові культури після їх висадки і перед настанням зимових холодів, незважаючи на сприятливі умови зростання, гальмуються в їхній вегетативній стадії розвитку. Завдяки цьому усувається небезпека впливу холоду на такі рослини, які схильні до передчасного зниження гальмування квітування та до переходу у генеративну фазу. Також і в інших культурах, наприклад, озимих зернових, перевагою може бути те, що насадження внаслідок обробки сполуками відповідно до винаходу восени хоча й мають добре кущіння, однак не досить багате для зими.

Завдяки цьому підвищена чутливість до морозу - внаслідок відносно малої листяної, відповідно рослинної маси - може запобігти ураженню різноманітними хворобами (наприклад, грибковими).

Б. Регулятори зростання дозволяють одержати підвищення врожайності як частин рослин, так і інгредієнтів рослин. Так, наприклад, можна індукувати зростання великої кількості бутонів, квітів, листя, плодів, насіння, коренеплодів і бульб, збільшити вміст цукру у цукровому буряку, цукровій тростині, а також у цитрусових плодах, підвищити вміст протеїнів у зернових чи сої або стимулювати підвищення виходу латексу на каучуконосних фікусах.

При цьому засоби відповідно до винаходу підвищують врожайність за рахунок втручання у рослинний обмін речовин, відповідно за рахунок сприяння. Відповідно за рахунок гальмування вегетативного і/або генеративного зростання.

В. Регулятори зростання дозволяють досягти як укорочування, відповідно подовження стадій розвитку, так і прискорення, відповідно уповільнення дозрівання частин рослин до чи після збирання врожаю.

Економічний інтерес становить собою також і полегшення збирання врожаю, яке можливе внаслідок концентрованого за часом опадання або зниження липкості до дерева цитрусових плодів, маслин чи інших видів та сортів фруктів як кісточкових, так і шкаралупних. Такий самий механізм, тобто сприяння утворенню роздільної тканини між плодовою, відповідно листяною та паростковою частинами рослини, є суттєвим також і для контрольованого опадання листя корисних рослин, наприклад, бавовни.

Г. Регуляторами зростання можна знизити витрачання води рослинами. Це особливо важливо для сільськогосподарських угідь, які повинні штучно зрошуватися з великою витратою засобів, наприклад, у посушливих та напівпосушливих зонах. Застосування сполук відповідно до винаходу дозволяє знизити інтенсивність зрошення і разом з тим забезпечувати економічне ведення господарства. Під дією регуляторів зростання поліпшується використання наявної води, тому що - знижується ширина відкривання гирл, - утворюється більш товстий епідерміс та калтикула, - поліпшується укорінення грунту і - забезпечується сприятливий вплив на мікроклімат у рослинних насадженнях внаслідок компактного зростання.

Особливо добре придатні засоби відповідно до винаходу для укорочення стебел культурних рослин, таких, як ячмінь, рапс і пшениця.

Приготовлені відповідно до винаходу регулятори зростання можуть подаватися культурним рослинам як починаючи з насіння (як засоби протравлювання насіння), так і через грунт, тобто шляхом обприскування листя. Приготування регуляторів зростання є аналогічним приготуванню гербіцидів (див. вище).

Застосовувана кількість регулюючої зростання рослин активної речовини не є критичною внаслідок високої стійкості рослин. Оптимальна кількість варіюється в залежності від мети застосування, пори року та стадій зростання.

Приклади одержання

Методи аналізу

ОС (Пінегепіа! З5саппіпд Саіогітену): прилад Мейшег ТА4000, ступінь нагрівання 10"С/хв квазіпружне світлорозсіювання: прилад ВІ 90 фірми Вгоокпамеп дифракція за Фраунхофером (Егайппоїе!): прилад Рапісіє 5і2ег 2600 фірми Маїмегп рентгенівське широко кутове розсіювання: прилад фірми бівєтепе О 5000

Приклад одержання 1

Одержання сухого порошку на прикладі хлорпірифосу (вміст активної речовини: біля 15 ваг.9о) а) Одержання мікронізату Мікгопізаї 24г хлорпірифосу (чистотою у 96,5 ваг. 90) уводили в розчин 4,8г аскорбілпалмітату в 146г ацетону при 25"С, причому одержували прозорий розчин. Цей розчин змішували при 163" з 113г ацетону у змішувальній камері 6.

Випадання хлорпірифосу у колоїдно-дисперсній формі відбувалося таким чином, що молекулярно- дисперсний розчин після часу витримки у 3,2 секунди подавали у змішувальну камеру 7. Там при 34"С робили змішування з 3200г встановленого за допомогою їн МаОН на значення рН 9,2 водного розчину з 13,6г желатини В 100 Віоот, 58,4г Сеїйа боїв Р ї 48г лактози у повністю знесоленій воді. Увесь процес проводили під обмеженим за допомогою клапана 10 на 30 бар тиском, щоб запобігти випару розчинника. У приймальній ємності 11 одержували колоїд-дисперсну дисперсію хлорпірифосу біло-каламутного тону.

Квазіпружним світлорозсіюванням визначали середню величину частинок у 247нм при широті розподілу у 3795. Шляхом дифракції за Фраунхофером (Егашппоїег) визначали середнє значення об'ємного розподілу в

О(4,3) - 0,62мкм при частці тонкого розподілу у 99,890 « 1,22мМкм. б) Сушіння дисперсії з пункту (а) у сухий порошок з частинками з нанометровим розміром.

Розпорошувальне сушіння продукту з прикладу 1 а) призвело до вільноплинного сухого порошку з нанорозмірними частинками. Вміст активної речовини у порошку визначали хроматографічно у 15,42 ваг.9о хлорпірифосу (теоретич. значення: 15,56 ваг.9о). Сухий порошок розчинявся у питній воді з утворенням біло- каламутної дисперсії (гідрозоль).

За допомогою квазіпружного світлорозсіювання середній розмір частинок відразу після повторного диспергування визначали у З3Знм при широті розподілу у 53895. За допомогою дифракції Фраунхофера (Ргаиппоїе/--Вейдипод) середнє значення об'ємного розподілу визначали у О0(4,3) - 0,87мкм при частці тонких часток у 87,895 « 1,22мкм. Протягом 4 - 6 годин не спостерігалося помітного збільшення розміру частинок (див. таблицю 1). Зменшувані за їхнім розміром протягом першої години після повторного диспергування частки відбивають розпад та повне повторне диспергування утворених при розпорошувальному сушінні відкладень часток.

Таблиця 1

Розмір часток (за дифракцією Егашйппогег-

Веийдипо) гідрозолі хлорпірифосу з 0,296-ним вмістом активної речовини, виготовленої шляхом ручного змішування сухого порошку хлорпірифосу з пункту б) з питною водою при кімнатній температурі у той самий день, коли проводили розпорошувальне сушіння

Час відразу після 0(4,3) Частка тонких

Імкмі часток « повторного диспергування 1,22мкМ 0,87 87,8 в) Властивості при зберіганні

Отриманий відповідно до прикладу 1 б) сухий порошок зберігали 3,5 місяці при температурі та нормальній вологості приміщення. Після цього знову визначали розмір часток гідрозолі. Порівняно зі свіжою пробою порошку розмір часток збільшився незначно.

За допомогою квазіпружного світлорозсіювання середній розмір часток відразу після повторного диспергування визначали у З85нм при широті розподілу у 542956. За допомогою дифракції Фраунхофера (Ргаиппоїе/--Вейдипод) середнє значення об'ємного розподілу визначали у (4,3) - 0,88мкм при частці тонких часток у 75,595 « 1,22мкм. Протягом 4 - 6 годин не спостерігали помітного збільшення розміру часток (див. таблицю 2).

Таблиця 2

Розмір часток (за дифракцією Егайппогег) гідрозолі хлорпірифосу з 0,2 ваг.дУо-ним вмістом активної речовини, виготовленої ручним змішуванням сухого порошку хлорпірифосу з пункту б) у питній воді при температурі приміщення через 3,5 місяці після проведення розпорошувального сушіння

Час відразу після | 0(4,3) (мкм| | Частка тонких повторного часток « 1,22мМкмМ диспергування 0,88 75,5 г) Метод визначення часток калориметрією Оінегепіа! Зсаппіпд Саіюгітейу (порівн. фіг.2 до фіг.9)

Для низькомолекулярних компонентів хлорпірифосу, аскорбіллалмітату і лактози вимірювали пікові значення плавлення (фіг.2 до 4). Максимум піка плавлення активної речовини хлорпірифосу визначали у 457С, що перебувало, як і очікувалося, дещо вище опублікованого значення у 42,0 до 43,5 (ефект кінцевого часу нагрівання). Для обох желатинів Сеїйа 5018 Р і В 100 Вісот одержали широкі, менш структуровані смуги (фіг.5 і б).

На фіг.7 і 8 дається порівняння кривої О5С сухого порошку відповідно до прикладу 1 б) після 3,5 місяці зберігання (фіг.7) і кривої О5С ідентичного препаративній формі складу, який проте одержували подрібненням (розмелюванням) кристалічних вихідних компонентів (фіг.82). У розмелюванні можна бачити 4 пікових значення, які слід віднести до піків плавлення кристалічних компонентів хлорпірифосу, аскорбілпалмітату і лактози (див. фіг.2 до 4). Ці піки "насаджені" на широкий фон сигналів желатинів. На відміну від цього при вимірі виготовленого за прикладом 1 сухого порошку (фіг.7) спостерігалися тільки широке піднесення і спад.

Зокрема був відсутній пік плавлення кристалічної активної речовини хлорпірифосу, що вказує на те, що активна речовина у сухому порошку з нанорозмірними частками є в переважній більшості в аморфній формі. д) Рентгенівське ширококутове розсіювання.

На фіг.10 подані криві розсіювання активної речовини (угорі) і сухого порошку відповідно до прикладу одержання 1 б) (посередині). Вихідний матеріал хлорпірифосу, як показує маюча ряд чітких інтерференцій діаграма, є кристалічним. На відміну від цього крива розсіювання сухого порошку має тільки дифузні, широкі максимуми інтерференцій, що є типовим для аморфного матеріалу. Відповідно до цього виготовлений за прикладом 1 б) сухий порошок має рентгеноаморфний вигляд. Це є дійсним також і для інакше кристалічних допоміжних речовин лактози та аскорбілпалмітату.

Приклад одержання 2

Одержання сухого порошку на прикладі хлорпірифосу (вміст активної речовини: біля 25 ваг.9о) а) Одержання мікронізату 48г хлорпірифосу (чистота: 96,595) домішували до розчину з 9,6г аскорбілпалмітату та 144г ацетону при 25"С, причому одержували прозорий розчин.

Цей розчин змішували при 1567С з 79г ацетону у змішувальній камері 6. Осадження хлорпірифосу в колоїдально-дисперсній формі відбувалося таким чином, що молекулярно-дисперсний розчин подавали після часу витримки у 3,4 секунди у змішувальну камеру 7. Там при 32"С робили змішування з 3320г встановленого за допомогою 1н Маон на значення рн 9,2 водного розчину з 14,1г желатини В 100 Віоот, 60,5г Сеїйа бог Р і 50г лактози у повністю знесоленій воді. Увесь процес проводили при обмеженому за допомогою клапана 10 на бар тиску, щоб запобігти випару розчинника. У приймальній ємності 11 одержували колоїд-дисперсну дисперсію хлорпірифосу біло-каламутного кольору.

Квазіпружним світлорозсіюванням визначали середній розмір частинок у 252нм при широті розподілу у 2795. Шляхом дифракції за Фраунхофером (Егашпноїег) визначали середнє значення об'ємного розподілу у

О(4,3) - 0,62мкм при частці тонкого розподілу у 99,895 « 1,22мМкм. б) Сушіння дисперсії з пункту (а) у сухий порошок з частинками з нанометровим розміром.

Розпорошувальне сушіння продукту з прикладу 2 а) призвело до одержання вільноплинного сухого порошку з нанорозмірними частинками. Вміст активної речовини у порошку визначали хроматографічно у 24,67 ваг.9о хлорпірифосу (теоретич. значення: 25,46 ваг. 90). Сухий порошок розчинявся у питній воді з утворенням біло-каламутної дисперсії (гідрозоль).

За допомогою квазіпружного світлорозсіювання середній розмір частинок відразу після повторного диспергування визначали у 349нм при широті розподілу у 55595. За допомогою дифракції Фраунхофера (Ргашппоїе/-Вепдипо) середнє значення об'ємного розподілу визначали у (4,3) - 0,6бмкм при частці тонких часток у 96,495 « 1,22мкм. Протягом 4 - 6 годин не спостерігалося помітного збільшення розміру частинок (див. таблицю 3).

Таблиця З

Розмір часток (за дифракцією Егашйппогег-

Веийдипо) гідрозолі хлорпірифосу з 0,296-ним вмістом активної речовини, виготовленої шляхом ручного змішування сухого порошку хлорпірифосу з пункту б) з питною водою при температурі приміщення у той самий день, коли проводили розпорошувальне сушіння

Час відразу після | (4,3) |мкм)| Частка тонких повторного часток « 1,22мМкмМ диспергування 0,66 96,4 люд. | 065 | 966 2 5юж юкщшЗ в) Властивості при зберіганні

Отриманий відповідно до прикладу 21 б) сухий порошок зберігали 3,5 місяці при температурі та нормальній вологості приміщення. Після цього знов визначали розмір часток гідрозолі. Порівняно зі свіжою пробою порошку розмір часток незначно збільшився.

За допомогою квазіпружного світлорозсіювання середній розмір часток відразу після повторного диспергування визначали у 345нм при широті розподілу у 54395. За допомогою дифракції Фраунхофера (Ргаиппоїе/--Вейдипод) середнє значення об'ємного розподілу визначали у О(4,3) - 0,89мкм при частці тонких часток у 72,995 « 1,22мкм. Протягом 4 - 6 годин не спостерігали помітного збільшення розміру часток (див. таблицю 4).

Таблиця 4

Розмір часток (за дифракцією Егайппогег) гідрозолі хлорпірифосу з 0,2 ваг.дУо-ним вмістом активної речовини, виготовленої ручним змішуванням сухого порошку хлорпірифосу з пункту б) у питній воді при температурі приміщення через 3,5 місяці після проведення розпорошувального сушіння

Час відразу після | 0(4,3) (мкм)! | Частка тонких повторного часток « 1,22мМкмМ диспергування 0,89 72,9 г) Метод визначення часток калориметрією Оінегепіа! Зсаппіпд Саіогітейну фіг.9 показує криві аналізу Ю5С сухого порошку з прикладу одержання 2. Відсутність піка плавлення хлорпірифосу вказує на у переважній більшості аморфну форму активної речовини в частках після зберігання. д) Рентгенівське ширококутове світлорозсіювання

На фіг.10 подані криві розсіювання активної речовини (угорі) та порошку з прикладу одержання 2 б) (внизу). Крива розсіювання сухого порошку також і тут має дифузні широкі максимуми інтерференції, що є типовим для аморфних матеріалів.

Відповідно до цього в активній речовині отриманий за прикладом 2 б) сухий порошок є у рентгеноаморфній формі.

Приклади застосування

Гербіцидну дію засобів відповідно до винаходу можна показати за допомогою випробувань у теплиці.

Як парникові ємності служили пластмасові горщики з глинистим піском з приблизно 3,095 гумусу як субстрату. Насіння дослідних рослин висівали з поділом за сортом.

Для гербіцидних засобів застосовувана кількість активної речовини може варіюватися у широких межах в залежності від мети, пори року, виду рослин та стадії розвитку.

При передсходовій обробці суспендований у воді засіб наносили безпосередньо після висівання за допомогою тонко розподіляючих сопел. Ємності ледь зрошували, щоб сприяти проростанню та зростанню і після цього покривали прозорою пластмасовою плівкою до тих пір, поки рослини не підросли. Це покриття призводить до рівномірного проростання дослідних рослин, якщо це не обмежується активною речовиною.

Для післясходової обробки дослідні рослини вирощували до розміру від 15 до З0см в залежності від форми зростання і після цього обробляли суспендованим у воді засобом. Для цього дослідні рослини висівали і вирощували у тих же самих ємностях або ж спочатку давали прорости і за кілька днів до обробки висаджували у випробувальні ємності. Для обробки суспендовані у воді засоби розпорошували за допомогою тонкорозподіляючих сопел.

Рослини тримали в залежності від виду при температурі у 10 - 25"С, відповідно у 20 - 35"С. Період випробувань тривав від 2 до 4 тижнів. Протягом цього часу за рослинами доглядали і спостерігали їхню реакцію на різні види обробки.

Оцінку проводили за шкалою від 0 до 100. При цьому 100 означає відсутність схожості рослин, відповідно повну загибель щонайменше надземної частини, а 0 означає відсутність пошкоджень або нормальне зростання.

Застосовувані в теплицях рослини обрані з наступних видів: Тпйситаєвймите» |пшениця.//-/-:////Г бнття 0 и

Роа аппиа не однолітній Віаспіапаратмадіплеа | ( оівспаєтиттюдовит | 77777777

Герюспоаацюїа.//// а - цільові культури

Б - як "вип. пшениця" або "вип. кукурудза" також є небажаною рослиною.

Засобами відповідно до винаходу можна дуже добре боротися з небажаними широколистяними рослинами та бур'янистими злаковими у перед- і післясходові періоди обробки.

З

7 | 7 10 1 о; я | о - ; 9

Фіги м

Спіогруптов 2

Е

50. 100. 150. 200. що

Фіг2

Авсотбуіраїтнаї г є 50. 100. 150. 200. що

Фіг З 3 о Шк с. орви ники ших пи зви зна ши пн зн пон, пн пн мини нти я І у Ї 50. 100. 150. 200. що

Фіг А

СеїЇйна бо Р є ю 50. 100. 150. 200. ще

Фіг 5

Сеїайпе В 100 Вісот 2

Те А 50. 100. 150. 200. 90

Фігб

Ви 55-95-05 -

Е ю 20. 40. 60. 80. 100. 120, 140.2

Фіг з Ї щі

Е

ФО

50. 100. 150. 200. що:

Фіг 8

- є! чу , 20. «0. 60. 80. 100. 120. 140,6

Фіг

Ост о о ра; с : ПИ 0. ; о рин 000 10.15.2025 30 35 40 45

Фіг10

Claims (10)

1. Твердий засіб захисту рослин, що складається з а) активної речовини і б) оточуючої оболонки, який відрізняється тим, що активна речовина являє собою одну або декілька переважно аморфних, активних речовин засобів захисту рослин у формі нанорозмірних часток з водорозчинністю менше ніж 500 мг/л при 25"С, причому середній діаметр нанорозмірних часток активної речовини після повторного диспергування складає від 0,05 до 0,8 мкм.

2. Засіб за пунктом 1, який відрізняється тим, що активна речовина має водорозчинність менше ніж 100 мг/л при 2576.

3. Засіб за пп. 1 або 2, який відрізняється тим, що він містить оболонковий шар (б) в основному з желатини.

4. Засіб за будь-яким з пп. 1-3, який відрізняється тим, що він містить оболонковий шар (б) в основному з солі конденсату фенолсульфокислоти-сечовини-формальдегіду.

5. Засіб за будь-яким з пп. 1-4, який відрізняється тим, що він містить стабілізатор.

6. Спосіб боротьби з небажаним ростом рослин, який відрізняється тим, що на культурну рослину, її життєвий простір і/або її насіння впливають засобом за будь-яким з пп. 1-4, що містить як активну речовину для засобу захисту рослин гербіцидну активну речовину.

7. Спосіб боротьби зі шкідливими грибами і тваринами-шкідниками, який відрізняється тим, що шкідливі гриби або тварин-шкідників, їхній життєвий простір або підлягаючі звільненню від них рослини, поверхні, матеріали або приміщення обробляють засобом за будь-яким з пп. 1-4, який як активну речовину містить фунгіцидну активну речовину або є ефективною проти тварин-шкідників активною речовиною для захисту рослин.

8. Спосіб регулювання росту рослин, який відрізняється тим, що рослини, їхній життєвий простір і/або їхнє насіння обробляють засобом відповідно до будь-якого з пп. 1-4, що містить як активну речовину захисту рослин регулюючу ріст активну речовину у регулювально ефективній кількості.

9. Спосіб одержання твердого засобу захисту рослин за п. 1, який відрізняється тим, що рідку препаративну форму активної речовини для засобів захисту рослин змішують з рідкою препаративною формою матеріалу для оболонки і одержану у такий спосіб покриту активну речовину піддають сушінню відомим способом.

10. Спосіб за п. 7, який відрізняється тим, що активну речовину для засобів захисту рослин виділяють безпосередньо перед змішуванням з однією з її солей.