UA129912C2

UA129912C2 - Ін'єкційний антибіотичний склад з уповільненим вивільненням

Info

Publication number: UA129912C2
Application number: UAA202101700A
Authority: UA
Inventors: Міхаель Фрідман; Михаэль ФРИДМАН; Давід Кірмайєр; Давид Кирмайер; Захар Нудельман; Амнон Хофман; Еран Лаві; Эран ЛАВИ; Аяла Бар-Хай; Іріт Ґаті; Ирит Гати
Original assignee: Іссум Рісерч Дивелопмент Компані Оф Те Хібру Юніверсіті Оф Джерусалем Лтд.; Иссум Рисерч Дивелопмент Компани Оф Те Хибру Юниверсити Оф Джерусалем Лтд.
Priority date: 2018-09-06
Filing date: 2019-09-05
Publication date: 2025-09-10
Also published as: BR112021004192A2; US20210315803A1; EP3846781A1; CA3111385A1; JP2021536485A; KR20210099553A; MX2021002492A; PE20211334A1; CN113412109A; CO2021004131A2; PH12021550477A1; JP7532341B2; CN113412109B; EA202190672A1; CL2021000536A1; WO2020049570A1

Abstract

Винахід стосується фармацевтичної композиції, яка містить флорфенікол, полоксамер, гідроксипропілцелюлозу, водний носій і органічний співрозчинник, вибраного із групи, яка складається з N-метилпіролідону (NMP), диметилсульфоксиду (DMSO), PEG 400, причому зазначена композиція є ін'єкційна композиція за кімнатної температури. Композиція характеризується утворенням гелю при фізіологічній температурі тварини, причому зазначений гель характеризується стабільним і повторюваним профілем вивільнення флорфенікола.

Description

Область техніки, до якої відноситься винахід

Даний винахід відноситься до складу з уповільненим вивільненням, а більш конкретно, до складу з уповільненим вивільненням, який є придатним для слабко розчинних антибіотиків, для ветеринарного застосування.

Пероральне введення лікарських препаратів, яке вважається кращим шляхом уведення в медицині, з очевидних причин є часто неможливим у ветеринарній медицині, особливо, коли це стосується великих свійських тварин. З аналогічних причин уведення лікарських препаратів, які вимагають багаторазового дозування, часто виявляється важким або навіть непрактичним.

Уповільнене вивільнення лікарського засобу після парентерального введення є, як правило, переважнішим перорального введення у ветеринарній медицині й дозволяє лікувати великих свійських тварин (таких як велика рогата худоба), а також домашніх і інших тварин. Відомо, що зменшення частоти дозування підвищує безпеку для пацієнтів, знижує частоту виникнення ускладнень у місці ін'єкції й поліпшує дотримання протоколів уведення лікарських засобів.

Склади з уповільненим вивільненням пом'якшують ефект болюсного введення під час ін'єкції й, таким чином, впливають благотворно на побічні ефекти лікарського засобу. Для деяких профілактичних застосувань і терапій однократне або нечасте введення стало стандартною процедурою. Наприклад, уведення один раз на місяць існує для більшості засобів профілактики серцевих гельмінтів, таких як НеапдцагаФ, Зепіїпекю і Іпіегсеріог. Парентеральні склади з контрольованим вивільненням можуть бути представлені у формі рідин, що утворюються іп зйи твердих речовин і твердих речовин |Меадіїсой еї аіІ., Адмапсейа Огид Оеїїмегу Кеміемув 2004, 56:1345-1365). Продукти для парентерального введення з контрольованим вивільненням, що користуються найбільшим попитом, включають підсилювач молока РозіїасфФ (рідка суспензія), антибіотик Місоїйф) (рідкий розчин), антибіотик Мийог (рідкий розчин) і підсилювач росту

Кемаїого (твердий імплантат).

В останні роки повідомлялося про дослідження, що включають застосування полоксамерів у складах з уповільненим вивільненням. Полоксамери є неїіонні триблок-співполімери, які складаються із блоків щодо гідрофільного поліетиленоксиду (РЕО) і щодо гідрофобного поліпропіленоксида (РРО), розташованих у триблочній структурі А-В-А: РЕО-РРО-РЕО. Водні гелі полоксамера описані, наприклад, у патенті США 3740421. Полоксамери застосовують у о якості емульгуючих агентів для внутрішньовенних жирових емульсій, у якості солюбілізуючих агентів для підтримки прозорості в еліксирах і сиропах, а також у якості змочувальних агентів для антибактеріальних засобів. Їх також можна застосовувати в основах мазей або супозиторіїв, а також у якості єднальних речовин або покриттів для таблеток |(Зу/"ееїтап (Еда.), Мапіпаае: Тне

Сотрієїе Огид Кеїегепсе, І опдоп: Ріаптасеціїса! Ргеззі|. Гідрофобно-ліпофільний баланс (НІ В) полоксамера може характеризуватися числом етиленоксидних і пропіленоксидних ланок у співполімері. Через свою амфіфільну природу співполімери полоксамера проявляють властивості поверхнево-активної речовини, включаючи здатність взаємодіяти з гідрофобними поверхнями й біологічними мембранами. У водяних розчинах при концентраціях вище критичної концентрації міцелоутворення (СМС) ці співполімери самоорганізуються в міцели. Діаметр міцел полоксамера звичайно варіюється від приблизно 10 нм до 100 нм. Ядро міцел складається з гідрофобних блоків РРО, які відділені від водного зовнішнього середовища гідратованою оболонкою із блоків РЕО. Ядро здатне містити різні терапевтичні або діагностичні реагенти (ВапгаКома « Карапом, доигпа! ої Сопігоей КеЇєазе 2008, 130:98-106)|. Як правило, полоксамери позначаються буквою Р (для "полоксамера"), за якою ідуть три цифри. Перші дві цифри, помножені на 100, дають приблизну молекулярну масу ядра РРО, а остання цифра, помножена на 10, дає процентний вміст РЕО. Наприклад, Р.407 є полоксамер з молекулярною масою РРО, рівною 4000 Да, і вмістом РЕО 70 95. Згідно з додатковою системою позначення (використовуваною, наприклад, стосовно до торговельних найменувань Рійгопістб і І шго), співполімер позначається буквою, яка визначає його фізичну форму за кімнатної температури: І. для рідини, Р для пасти, Е для пластівців (тверда речовина), за якою ідуть дві або три цифри.

Перша цифра (або перші дві цифри в тризначному числі), помножена на 300, позначає приблизну молекулярну масу гідрофобного блоку, а остання цифра, помножена на 10, дає процентний вміст поліетиленоксиду (РЕО). Наприклад, 161 є рідкий полоксамер з молекулярною масою РРО, рівною 1800 Да, і вмістом РЕО 10 95, який буде позначатися як Р181 згідно із системою позначення, описаною вище.

У заявці на патент США 20090214685 описана термопластична фармацевтична композиція, яка містить ботуліновий токсин і біосумісний полоксамер. Фармацевтичну композицію можна вводити у вигляді рідини, і гелів після введення в систему доставки лікарського засобу з уповільненим вивільненням, з якої ботуліновий токсин вивільняється протягом багатоденного 60 періоду. У патенті США 7008628 описана фармацевтична композиція, яка містить лінійний блок-

співполімер, такий як полоксамер, модифікований по кінцях біоадгезивним полімером, таким як поліакрилова кислота. Полімер здатний агрегувати у відповідь на підвищення температури. У патенті США 7250177 описані гелеутворюючі полоксамери, модифіковані поперечно- зшиваємою групой, такою як акрилат, яка может бути зшита с утворенням термочутливого і ліпофільного гелю, корисного для доставки лікарського засобу або покриття тканини.

Додатковий документ попереднього рівня техніки включає патент США 5035891 їі 05 2004/0247672. Міжнародна заявка на патент М/О 2012131678, на ім'я деяких з авторів винаходу, відноситься до складів з уповільненим вивільненням, що включають полоксамери, у формі суспензії або іншій формі нерозчиненого активного агента, завдяки чому розкриті склади дозволяють використовувати більш високі кількості активного агента при однократному уведенні, при цьому підтримуючи прийнятні обсяги дози, що вводиться.

Флорфенікол є використовуваний антибіотик широкого спектра дії, що застосовується, крім іншого, для лікування респіраторних захворювань свиней (ЗКО). Схвалені ветеринарні препарати флорфенікола включають ін'єкційні склади, що звичайно містять 300 мг/мл. Один з таких схвалених продуктів для зазначеного ін'єкційного складу для ветеринарного застосування розчиняють в органічному розчиннику М-метилпіролідоні (ММР). Деякі склади для вповільненого вивільнення флорфенікола були розкриті раніше, включаючи китайську заявку на патент

СМ103202802, спрямовану на склади з уповільненим вивільненням, які включають полоксамери й полісахариди. Розкриття відноситься до декількох різних полісахаридів і різних навантажень активного агента флорфенікола в зазначених складах. Фармакокінетичне дослідження гелю, що утворюється іп-5Пи для контрольованої доставки флорфенікола у свиней розкрите в Сепо еї. аї.

Ї). меї. РПапгтасої. Тпегар. 38, 596-600|Ї, і продемонстроване збільшення періоду напівжиття флорфенікола в плазмі тварин після введення гелів з 2095 навантаженням на основі полоксамерів і полісахарида на основі целюлози.

У даній області існує потреба в забезпеченні ін'єкційних складів антибіотиків, які можуть вивільняти лікарські засоби контрольованим чином протягом тривалих інтервалів часу. Крім того, у даній області існує потреба в забезпеченні таких складів, які будуть успішно підтримувати мінімальні рівні інгібуючої концентрації для різних ветеринарних патогенів. Існує ще одна потреба в даній області в забезпеченні складів антибіотиків з високим навантаженням о лікарського засобу, наприклад, вище 25 95 і до близько 50 95, які усе ще можна вводити через звичайні шприци.

Короткий опис винаходу

Стабільність складу з уповільненим вивільненням і вплив, який зазначена стабільність виявляє на профіль вивільнення активного агента в цільовому організмі в часі, є вирішальним чинником, який у багатьох випадках виявився хиткою рівновагою між різними компонентами в складі. Зненацька було виявлено, що використання комбінації полоксамера, органічного розчинника й необов'язково похідного целюлози, яке щонайменше частково розчинне в органічних розчинниках, у складі антимікробного агента з уповільненим вивільненням привело до одержань стабільного ін'єкційного складу у вигляді дисперсії що має послідовний і відтворений профіль вивільнення як іп міїго, так і іп мімо. Таким чином, в одному аспекті даний винахід забезпечує композицію, яка містить слаборозчинний антимікробний агент, щонайменше один полоксамер, органічний розчинник і похідне целюлози, яке щонайменше частково розчинне в органічних розчинниках, і водне середовище, при цьому зазначена композиція є ін'єкційною. Крім того, зненацька було виявлено, що при дуже високому навантаженні активної речовини, наприклад, вище 35 мас. 95 або 40 мас. 95, комбінації полоксамера й органічного розчинника у воді може бути достатньою для забезпечення ін'єкційного складу, що має послідовний і відтворений профіль вивільнення. Таким чином, в іншому аспекті даний винахід забезпечує композицію, яка містить антимікробний агент, щонайменше один полоксамер, органічний розчинник і водне середовище, де концентрація зазначеного антимікробного агента становить більше 35 мас.9о і до більше 40 мас.95, і при цьому зазначена композиція є ін'єкційною.

Таким чином, у даному документі забезпечена фармацевтична композиція, яка містить біологічно активний агент, полоксамер, водний носій і органічний співрозчинник, при цьому зазначена композиція є ін'єкційна композиція за кімнатної температури, за умови, що коли концентрація зазначеного активного агента становить менше 35 мас. 95, композиція додатково містить сполуку на основі целюлози, яка щонайменше частково розчинна в органічних розчинниках. В одному варіанті здійснення, коли концентрація лікарського засобу становить більше 35 мас. 95, наприклад, від 35 мас. 95 і до 50 мас. 95 або 55 мас. 95, включають матеріал на основі целюлози. В інших варіантах здійснення, коли концентрація лікарського засобу бо становить більше 35 мас. 95, наприклад, від 35 мас. 95 і до 50 мас. 95 або 55 мас. 95, композиція не містить матеріалу на основі целюлози, наприклад, становить від 40 мас. 95 до 50 мас. 95, або від 42,5 мас. 95 до 50 мас. 95, або від 45 мас. 95 до 50 мас. 95. Також, у даному документі забезпечена фармацевтична композиція, яка містить біологічно активний агент, полоксамер, водний носій, органічний співрозчинник і сполуку на основі целюлози, яка щонайменше частково розчинна в органічних розчинниках, де зазначена композиція є ін'єкційна композиція за кімнатної температури, і при цьому концентрація зазначеного біологічно активного агента становить більше 10 мас. 95 ії до 35 мас. 95. Біологічно активний агент може бути обраний із флорфенікола, лінкоміцина, тілозина, метронідазола, тілмікозина, спіраміцина, еритроміцина, тулатроміцина, тіамуліна, ампіциліна, амоксициліна, клавуланової кислоти, пеніциліну, стрептоміцину, триметоприма, сульфонаміда, сульфаметоксазола, плевромутиліна, авілозина, тіліалозина, доксіцикліна й оксітетрацикліна. Переважно біологічно активним агентом є флорфенікол. Більше того, переважно флорфенікол може бути присутнім у композиції при навантаженні від близько 25 мас. 95 до близько 50 мас. 95. Органічний співрозчинник може бути присутнім у кількості від близько 5 мас. 95 до близько 15 мас. 95. Матеріал на основі целюлози, який щонайменше частково розчинний в органічних розчинниках, може бути гідроксипропілцелюлоза. Органічний розчинник може бути обраний із групи, яка складається з

М-метилпіролідона (ММР), диметилсульфоксида (0М50), РЕС 400, пропіленгліколя й етанола.

Переважно органічний розчинник є М-метилпіролідон. У деяких кращих варіантах здійснення фармацевтична композиція містить органічний розчинник, який є М-метилпіролідон, і матеріал на основі целюлози, який щонайменше частково розчинний в органічних розчинниках, є гідроксипропілцелюлоза, і біологічно активний агент є флорфенікол при концентрації від 25 мас. 95 до 50 мас. 95. У деяких інших кращих варіантах здійснення фармацевтична композиція містить органічний розчинник, який є М-метилпіролідон, і флорфенікол у концентрації від 35 мас. Ус до 50 мас. 95. Також, у даному документі забезпечена фармацевтична композиція, як визначено в даному документі, для застосування в лікуванні ветеринарної інфекції у тварини, що не є людиною, шляхом уведення зазначеній тварині фармакологічно ефективної дози антибіотика в зазначеній композиції. Переважно композицію вводять один раз зазначеній тварині, що не є людиною, за час курсу лікування. Крім того, краще введення включає внутрішньом'язову ін'єкцію або підшкірну ін'єкцію. У деяких варіантах здійснення інфекція може бути викликана патогеном свиней.

Короткий опис фігур

На Фіг. 1 схематично представлені профілі вивільнення флорфенікола з обраних композицій.

На Фіг. 2 схематично представлені профілі вивільнення флорфенікола як ефект додавання органічного розчинника.

На Фіг. З представлені концентрації флорфенікола в плазмі крові після однократного введення композиції відповідно до винаходу в порівнянні із двома введеннями комерційного продукту.

На Фіг. 4 представлені концентрації флорфенікола в плазмі крові після однократного введення додаткових композицій відповідно до винаходу в порівнянні із двома введеннями комерційного продукту.

Докладний опис винаходу

Як описано вище, композиція з уповільненим вивільненням за даним винаходом містить активний біологічний агент. У деяких варіантах здійснення зазначений біологічний агент переважно є антимікробний агент, який демонструє слабку розчинність у водному середовищі.

Слабка розчинність може розумітися, як визначено, наприклад, у діючій Фармакопеї США, але може бути краще зрозуміла в контексті складу, як пояснюється більш докладно нижче. У відповідному варіанті здійснення антимікробний агент, використовуваний у композиції з уповільненим вивільненням за даним винаходом, обраний із групи, яка складається із флорфенікола, лінкоміцина, тілозина, метронідазола, тілмікозина, спіраміцина, еритроміцина, тулатроміцина, тіамуліна, ампіциліна, амоксициліна, клавуланової кислоти, пеніциліну, стрептоміцину, триметоприма, сульфонаміда, сульфаметоксазола, плевромутиліна, авілозина, тілвалозина, доксіцикліна й оксітетрацикліна. У деяких кращих на даний момент варіантах здійснення антимікробний агент є флорфенікол.

Згідно із принципами даного винаходу навантаження (тобто кількість біологічно активного агента або антимікробного агента, яке вводять в ін'єкційну лікарську форму) є високим, забезпечуючи пролонговане й контрольоване вивільнення протягом декількох днів. Високому навантаженню ін'єкційної композиції за винаходом сприяє, крім інших факторів, наявність складу, що містить біологічно активний агент, який може перебувати в нерозчинній формі, тим 60 самим утворюючи дисперсію у водному середовищі. Згідно із принципами винаходу антибактеріальний агент, диспергований у складі, перебуває, певною мірою, у твердій формі.

Переважно більше 90 95 лікарського засобу перебуває в нерозчинній формі, але лікарський засіб до 99,999 95 може перебувати в нерозчинній формі. Нерозчинна форма лікарського засобу звичайно включає основні сполуки або солі, що особливо мають низьку розчинність у воді, навіть якщо може бути відома більш розчинна сіль.

Навантаження може варіюватися залежно від властивостей знаходження активного агента у твердому стані. Коли лікарський засіб легкий взаємодіє з водним середовищем або з полоксамером, або іншими поверхнево-активними агентами, він може утворювати пасту, тобто композицію, яку нелегко набрати шприцом (, що не набирається шприцом) і/або не ін'єкційну при високих значеннях навантаження. У цих випадках такі лікарські засоби можна застосовувати при досить низьких значеннях навантаження, наприклад, у діапазоні 12-20 мас. 9У5, але, як правило, краще високе навантаження лікарського засобу. Таким чином, у деяких варіантах здійснення навантаження становить щонайменше близько 20 мас. 95 ін'єкційної композиції.

У деяких інших варіантах здійснення навантаження становить від близько 25 мас. 95 до близько 30 мас. 95 ін'єкційної композиції. У деяких інших варіантах здійснення навантаження становить щонайменше близько 30 мас. 95 ін'єкційної композиції. У деяких додаткових варіантах здійснення навантаження становить від близько 30 до близько 45 мас. 95 ін'єкційної композиції.

У деяких додаткових варіантах здійснення навантаження становить від близько 35 до близько 50 мас. 95 ін'єкційної композиції. У деяких варіантах здійснення навантаження становить від близько 30 до близько 35 мас. 95 ін'єкційної композиції. У деяких конкретних варіантах здійснення, коли біологічно активним агентом є флорфенікол, навантаження флорфенікола, використовуване для конкретних застосувань, може становити 25-50 мас. 95, таке як 28-32 мас. 95, або 36-42 мас. У, або 44-48 мас. 905.

Біологічно активний агент утворює дисперсію у водному середовищі за допомогою співрозчинника. Слід розуміти, що біологічно активний агент повинен бути у формі твердої речовини, наприклад, порошку. Порошок може бути у формі агрегатів, гранул або порошку з покриттям, але переважно порошок є порошок чистої лікарської речовини з певним розподілом часток за розмірами. У деяких кращих варіантах здійснення порошок має частки розміром о менше ніж близько 90 мікронів, більш переважно менше ніж близько 50 мікронів. Іноді може бути вигідним використовувати також частки меншого розміру або навіть мікронізований порошок. Без прив'язки до теорії вважають, що порошок з меншим розміром часток може збільшити пікову концентрацію в плазмі, одержувану зі складу іп мімо, у порівнянні зі звичайним порошком лікарського засобу, навіть якщо іп міїго відмінність буде невеликою або незначною.

Мікронізований порошок або порошок зі зменшеним розміром часток може бути отриманий безпосередньо з порошку біологічно активної речовини, як загальновідомо в даній області, наприклад, шляхом здрібнювання з високим ударним навантаженням або високим зусиллям зрушення, просівання під тиском і іншими способами.

У деяких кращих варіантах здійснення біологічно активний матеріал або антимікробний агент вивільняється з утвореного іп-5йЙи гелю композиції за даним винаходом протягом щонайменше 3 днів. У деяких інших варіантах здійснення матеріал вивільняється протягом 2-3 днів. У деяких додаткових варіантах здійснення матеріал вивільняється протягом 4-5 днів. У деяких варіантах здійснення матеріал вивільняється протягом більше 5 послідовних днів з єдиної ін'єкційної композиції за даним винаходом. Таким чином, вивільнення може бути описане скоріше з погляду тривалості вивільнення, а не якої-небудь конкретної швидкості. Тривалість вивільнення іп мімо може бути визначена в плазмі як концентрації лікарського засобу, що зберігають значні рівні із часом. В іншому варіанті здійснення тривалість вивільнення іп мімо може бути визначена в цільовому органі або тканині як концентрації лікарського засобу, що зберігають значні рівні із часом. Зокрема, оскільки активним агентом є антибіотик, тривалість вивільнення може бути визначена в плазмі крові, і отримані концентрації можуть бути зіставлені з мінімальними інгібуючими концентраціями антибіотиків для конкретних патогенів. п міїго, завдяки підтримці умов достатнього розведення, тривалість вивільнення лікарського засобу може становити від близько 12 годин до близько З днів, наприклад, в умовах, описаних у розділі "Приклади" нижче.

Відповідно до деяких принципів даного винаходу вигідна комбінація органічного співрозчинника, полоксамера у водному середовищі й похідного целюлози, яке щонайменше частково розчинне в органічних розчинниках, дає синергетичний ефект, забезпечуючи стабільне й контрольоване вивільнення біологічно активного агента протягом декількох днів.

Навантаження лікарського засобу в складах, які містять таке похідне целюлози, може становити бо всього лише близько 5 мас. 95 або близько 10 мас. 95. Однак, залежно від властивостей

А антибіотика у твердому стані, навантаження лікарського засобу може досягати 35 мас. 95 або 40 мас. 95, або 45 мас. 95, або 47,5 мас. 95, або навіть 50 мас. 95. Більше того, коли активний агент присутній у концентрації вище 35 мас. 95, зненацька було виявлено, що відносно стабільна й відтворена кінетика вивільнення лікарського засобу може бути досягнута за допомогою композицій, що містять полоксамер, воду й органічний співрозчинник, як визначено в даному документі. Незважаючи на те, що присутність похідного целюлози, яке щонайменше частково розчинне в органічних розчинниках, виявилося корисним навіть при високому навантаженні лікарського засобу, профілі вивільнення без допоміжної речовини зненацька виявилися досить стабільними, щоб відповідати вимогам поточної Фармакопеї США відносно мінливості вивільнення лікарського засобу з лікарських форм із контрольованим вивільненням. Однак, коли навантаження лікарського засобу становить менше 35 мас. 95, переважно, щоб композиція містила похідне целюлози, як описано нижче.

Відповідно до деяких варіантів здійснення описаний вище полоксамер обраний із групи, яка складається з полоксамера 407, полоксамера 188, полоксамера 237 і полоксамера 338, і їх комбінації. У деяких кращих на даний момент варіантах здійснення полоксамер, як описано вище, є полоксамер 407.

Присутність полоксамера дозволяє композиції перетворюватися в гель при фізіологічній температурі й, отже, зазначений полоксамер повинен бути присутнім у придатній концентрації в ін'єкційній композиції, щоб забезпечити утворення стабільного гелю, особливо в присутності великої кількості нерозчиненого порошку активної речовини. Відповідно, концентрація полоксамера, як описано вище, становить більше 8 мас. 95 від загальної маси складу. Залежно від природи лікарського засобу, наприклад розміру часток, розчинності лікарського засобу, його спорідненості до полоксамеру й від навантаження лікарського засобу, кількість полоксамера може становити всього лише 7-9 мас. 95 ії до 16-20 мас. 95.

Синергетичний ефект деяких варіантів здійснення даного винаходу досягається шляхом об'єднання зазначеного полоксамера з унікальною комбінацією органічного співрозчинника й похідного целюлози, яке щонайменше частково розчинне в органічних розчинниках. Хімічна сумісність між похідним целюлози й органічним розчинником, і співвідношення між цими двома компонентами визначають, разом з концентрацією полоксамера, профіль вивільнення о біологічно активного агента. Не обмежуючись яким-небудь механізмом або теорією, постулюється, що, хоча органічний розчинник може збільшувати розчинність біологічно активного агента, він також сповільнює швидкість вивільнення зазначеного активного агента з композиції у формі гелю у фізіологічних умовах, внаслідок його впливу на сам гель. Крім того, постулюється, що щонайменше для деяких лікарських засобів додавання похідного целюлози, як описано вище, може відповідати за збільшення швидкості вивільнення біологічно активного агента, і що органічний розчинник сприяє зниженню варіабельності загального профілю вивільнення протягом часу. Хоча молекулярна маса похідного целюлози, що підлягає використанню, може бути обрана відповідно до необхідних реологічних властивостей й передбачуваним профілем вивільнення, відповідно до деяких варіантів здійснення даного винаходу співвідношення концентрацій між зазначеним похідним целюлози й зазначеним органічним розчинником звичайно становить від близько 1:6 до близько 1:20. Коли лікарський засіб є присутнім в особливо високому навантаженні, наприклад, від більше 35 мас. 95 до більше 40 мас.95, співвідношення концентрацій між зазначеним похідним целюлози й зазначеним органічним розчинником може становити від близько 1:10 до близько 1:100.

Похідне целюлози, яке щонайменше частково розчинне в органічних розчинниках, звичайно є таким, що воно розчиняється до деякого помітного ступеня у звичайних фармацевтичних органічних розчинниках, наприклад, в етанолі. Переважно придатне похідне утворює прозорий розчин при розчиненні, наприклад, 1 грама похідного в 100 мл 96 95-етанолу за кімнатної температури. Одним придатним похідним целюлози, яке щонайменше частково розчинне в органічних розчинниках, є гідроксипропілцелюлоза. Гідроксипропілдцюеелюлоза має ще одну корисну властивість, яка полягає у тому, що вона також добре розчиняється у водяних розчинах за кімнатної температури й стає менш розчинною при підвищенні температури. Не обмежуючись якою-небудь теорією або механізмом дії, передбачається, що при ін'єкції композиції за винаходом тварині розчинність гідроксипропілделюлози знижується, що, у свою чергу, сприяє стабільності утвореного гелю, приводячи до кращого контролю вивільнення біологічно активного агента.

У деяких зв'язаних варіантах здійснення концентрація похідного целюлози, як описано вище, становить від близько 0,5 мас. 96 до близько 1,5 мас. 95 від загальної маси ін'єкційної композиції. У деяких інших варіантах здійснення концентрація похідного целюлози становить від 60 близько 0,5 до близько 1 мас.95. Коли лікарський засіб присутній у дуже високому навантаженні, наприклад, вище 40 95, концентрація похідного целюлози може становити від близько 0,05 мас. 95 до близько 0,7 мас. 95.

У деяких варіантах здійснення описаний вище органічний розчинник обраний із групи, яка складається з М-метилпіролідону (ММР), диметилсульфоксиду (0М50), РЕС 400, пропіленгліколю й етанолу. У деяких кращих у цей момент варіантах здійснення органічний розчинник є ММР.

У деяких зв'язаних варіантах здійснення концентрація органічного розчинника, як описано вище, становить від близько 1,5 мас. 95 до близько 20 мас. 95 від загальної маси ін'єкційної композиції. У деяких інших варіантах здійснення концентрація органічного розчинника становить від близько З до близько 15 мас. 95. У ще деяких інших варіантах здійснення концентрація органічного розчинника становить від близько 8 мас. 95 до близько 12 мас. 95.

У додаткових відповідних варіантах здійснення щонайменше один полоксамер, органічний розчинник і похідне целюлози розчинені у водному середовищі. Водне середовище звичайно є вода, що необов'язково містить додаткові розчинені добавки, такі як солі й/або буфери.

Кількість водного середовища в препараті звичайно є залишок від 100 95 композиції після вирахування відповідного процентного вмісту біологічно активного агента, щонайменше одного полоксамера, похідного целюлози, співрозчинника й інших допоміжних речовин у випадку використання. Солі можуть включати хлорид натрію, хлорид кальцію або хлорид магнію, а буфери можуть включати моно-, ди- або трьохосновні солі лужних металів і фосфати.

Незважаючи на те, що синергетичний ефект, який може бути присутнім для співрозчинника, похідного целюлози, яке щонайменше частково розчинне в органічних розчинниках, і полоксамера у водному середовищі, безсумнівно є кращим, коли лікарський засіб присутній у дуже високому навантаженні, наприклад, більше 35 мас. 95 і до більше 40 мас. 95, вплив похідного целюлози на стабілізацію системи може стати менш потрібним для одержання фармацевтично прийнятної композиції, наприклад, що демонструє профіль вивільнення з відносним стандартним відхиленням значень концентрацій у кожний момент часу нижче 10 95.

Як показано в прикладах нижче, наприклад, виключення гідроксипропілцелюлози зі складу флорфенікола при навантаженні 47,5 мас. 95 привело до помірного "вибухового" ефекту зі збільшенням відносного стандартного відхилення (К50О) у ранні моменти часу, але також до о прийнятного профілю вивільнення.

Відповідно до принципів винаходу отриманий склад є стабільний за кімнатної температури (наприклад, у діапазоні 15-25 "С) або в холоді (наприклад, у діапазоні 2-8 "С) ін'єкційний склад, який після ін'єкції в тіло тварини (наприклад, що має температуру вище 35 "С) трансформується в гелеподібну форму, що характеризується тим, що має відтворений і добре контрольований профіль вивільнення біологічно активного агента, включеного в нього.

В іншому аспекті даний винахід забезпечує спосіб виготовлення ін'єкційних складів з уповільненим вивільненням, що містять антимікробний агент, щонайменше один полоксамер, органічний розчинник і похідне целюлози, яке щонайменше частково розчинне в органічних розчинниках, у водному середовищі, що включає наступні стадії: 1) змішування води й органічного розчинника (відомого як співрозчинник) і краще охолодження отриманої в результаті суміші, 2) додавання послідовно або одночасно щонайменше одного полоксамера й зазначеного похідного целюлози в Г|холодну| суміш, отриману на стадії 1, з наступним перемішуванням до розчинення; і 3) додавання антимікробного агента в отриману суміш.

У деяких варіантах здійснення описаний вище органічний розчинник обраний із групи, яка складається з М-метилпіролідону (ММР), ДМСО (0ОМ50), ПЕГ (РЕС 400), пропіленгліколю й етанолу. У деяких кращих на даний момент варіантах здійснення органічний розчинник є ММР.

У деяких варіантах здійснення описаний вище полоксамер обраний із групи, яка складається з полоксамера 407, полоксамера 188, полоксамера 237, полоксамера 338 і їх комбінації. У деяких кращих на даний момент варіантах здійснення полоксамер, як описано вище, є полоксамер 407.

У деяких варіантах здійснення похідне целюлози є гідроксипропілцелюлоза.

У деяких варіантах здійснення антимікробний агент, використовуваний на стадії 3, обраний із групи, яка складається із флорфеніколуа, лінкоміцину, тілозину, метронідазолу, тілмікозину, спіраміцину, еритроміцину, тулатроміцину, тіамуліну, ампіциліну, амоксициліну, клавуланової кислоти, пеніциліну, стрептоміцину, триметоприму, сульфонаміду, суламетоксазолу, плевромутиліну, авілозину, тілвалозину, доксіцикліну, окситетрацикліну. У деяких кращих на даний момент варіантах здійснення антимікробний агент є флорфенікол.

Термін "біологічно активний агент", використовуваний у даному документі й у формулі винаходу, є взаємозамінним з терміном "антибактеріальний агент", "лікарський засіб" або бо "антибіотики".

Використовуваний у даному документі й у формулі винаходу термін "співрозчинник" відноситься до органічного розчинника, який змішаний з водним носієм або водою в складі за винаходом. У деяких варіантах здійснення описаний вище органічний розчинник обраний із групи, яка складається з М-метилпіролідону (ММР), ОМ5О, РЕС 400, пропіленгліколю й етанолу.

У додатковому аспекті забезпечений спосіб лікування ветеринарних інфекцій або застосування композицій у лікуванні ветеринарних інфекцій шляхом уведення пацієнтові, який цього потребує, щонайменше однієї ін'єкції ін'єкційних композицій з уповільненим вивільненням, як у цілому описане в даному документі, що містять у водному середовищі антимікробний агент, щонайменше один полоксамер, органічний розчинник і необов'язково похідне целюлози, яке щонайменше частково розчинне в органічних розчинниках. Переважно спосіб включає однократне введення складу, але можна використовувати більш ніж одну ін'єкцію залежно від необхідності й тривалості лікування. При роботі з ветеринарним пацієнтом переважно звести до мінімуму маніпуляції з ним, щоб у такий спосіб зменшити стрес у тварини й зусилля, необхідні для локалізації, захвату й поводження із хворою твариною. Таким чином, однократне введення є кращим. Альтернативно, спосіб включає багаторазові введення складу, у тому випадку, коли число введень нижче, чим потрібно на даний момент для конкретного біологічно активного агента.

Уведення може включати одну ін'єкцію або кілька ін'єкцій у кілька ділянок, якщо потрібен великий обсяг ін'єкції. Завдяки перевагам складів за даним винаходом може не знадобитися використання безлічі ділянок для ін'єкції, оскільки слаборозчинний лікарський засіб є присутнім у достатній кількості у відносно невеликих обсягах ін'єкції.

Уведення зазвичай є внутрішньом'язова ін'єкція. Однак уведення може також бути підшкірне уведення, внутрішньоочеревинне введення, внутрішньошкірне введення або введення в певні ділянки, такі як внутрішньовульвальне введення для корів і овець, інтракаудальне введення або введення у вухо для великої рогатої худоби, інтрамамарне введення й т.п.

Ветеринарні інфекції, які можна лікувати відповідно до винаходу, включають інфекції, викликані патогенами свиней, інфекції великої рогатої худоби, інфекції домашньої птиці, інфекції свійських тварин або інфекції тварин зоопарку й диких тварин.

У деяких варіантах здійснення описаний вище органічний розчинник обраний із групи, яка о) складається з М-метилпіролідону (ММР), ОМ5О, РЕС 400, пропіленгліколю й етанолу. У деяких кращих на даний момент варіантах здійснення органічний розчинник є ММР. У деяких варіантах здійснення описаний вище полоксамер обраний із групи, яка складається з полоксамера 407, полоксамера 188, полоксамера 237, полоксамера 338 і їх комбінації. У деяких кращих на даний момент варіантах здійснення полоксамер, як описано вище, є полоксамер 407. У деяких варіантах здійснення похідне целюлози є гідроксипропілцдцелюлоза. У деяких варіантах здійснення антимікробний агент обраний із групи, яка складається із флорфеніколу, лінкоміцину, тілозину, метронідазолу, тілмікозину, спіраміцину, еритроміцину, тулатроміцину, тіамуліну, ампіциліну, амоксициліну, клавуланової кислоти, пеніциліну, стрептоміцину, триметоприму, сульфонаміду, сульфаметоксазолу, плевромутиліну, авілозину, тілвалозину, доксіцикліну, окситетрацикліну. У деяких кращих на даний момент варіантах здійснення антимікробний агент є флорфенікол.

Приклади

Матеріали й способи

Флорфенікол і М-метилпіролідон (ММР) отримували в компанії 5ідта-Аїагси, Івгаеї!.

Полоксамери 407, 188, 338 і 237 одержували в місцевого представника ВА5Е. Амоксицилін, тілозин, полімери КіисеФф (гідроксипропілцделюлоза), РЕС400 і пропіленгліколь одержували в якості подарунка від фармацевтичних компаній. Воду перед використанням очищали на колонці й переганяли. Хлорид натрію брали в компанії МегескК, Ізгае!|.

Якщо не зазначене інше, ін'єкційні склади флорфеніколу одержували в такий спосіб.

Відміряні кількості води й співрозчинника змішували за кімнатної температури, додавали солі або буфери, у випадку присутності в складі, і перемішували до досягнення розчинення.

Відміряні кількості полоксамера й похідного целюлози охолоджували до 4 "С у холодній кімнаті; окремо охолоджували також суміші води й співрозчинника. Потім полімери додавали до суміші води й співрозчинника в тих же умовах і інтенсивно перемішували з використанням магнітної мішалки до одержання прозорого розчину. Потім до отриманого розчину додавали порошок флорфеніколу (пластівці) і перемішували протягом 24 годин у холодній кімнаті, щоб гарантувати гарний розподіл у препараті. У якості альтернативи, зокрема, для складів з високим навантаженням, відміряну кількість рлорфеніколу поміщали в ступку й геометрично розтирали, тобто змішували в ступці з порівнянними аліквотами розчину доти, поки не була витрачена вся 60 відміряна аліквота приготовленого розчину.

Вимірювання температури гелеутворення

Гелеутворення вимірювали шляхом перекидання скляної пробірки, що містить 0,5-1 мл складу, при зростаючій температурі. Температура, при якій склад припиняв стікати при перекиданні, уважалася початковою температурою гелеутворення. У якості альтернативи, для попереднього скринінгу температуру підвищували до 40 "С і реєстрували час, за який склад перетворювався в гелеподібну форму.

Температуру гелеутворення також вимірювали реометрично, використовуючи реометр

РПузіса МОСК 101 від фірми Апіоп Рааг, шпинделі паралельних пластин, розділені зазором 200 мкм, зі зміною температури при швидкості зрушення 100 с". Друга похідна кривої в'язкості дала найбільш різку зміну в'язкості, яка вважалася дійсною точкою гелеутворення.

Визначення флорфеніколу

Флорфенікол визначали за допомогою НРІС, використовуючи прилад НРІ1090, з УФ- детектором, що вимірюють поглинання при 224 нм. Використовували стовпчик С-18 250 х 4,6, 5 мкм, з елюююванням при 1,2 мл/хв, з рухливою фазою 25:75 ацетонітрил (АСМ): збіднена по дейтерію вода (00ММ). Флорфенікол елююювався в цих умовах через 4-4,5 хвилини.

Тестування розчинення

Для тестування кінетики розчинення флорфеніколу зі складів циліндри шприців обсягом 5 мл розрізали на сегменти по 2 мл, які служили як тримачі - у формі трубки. Одну сторону закривали аркушем РагаїйтФ, і аліквоти складу обсягом близько 2 мл за кімнатної температури точно відміряли в зазначені підготовлені пробірки-тримачі через голку 190, використовуючи придатний шприц, у такий спосіб оцінюючи ін'єкційну здатність складу. Потім верхню сторону закривали іншим аркушем РагайтбФ і поміщали в попередньо нагріту до 40 "С піч щонайменше на 15 хвилин для забезпечення гелеутворення. Потім аркуші РагайтФ» акуратно видаляли, пробірку-тримач поміщали в грузило для тестера розчинності біпкег ВазКеї і негайно переносили в тестер розчинності Саіема 651 (О5Р Аррагайиз 2), установлений на 20 об/хв при 40 "С. Температуру вибирали таким чином, щоб вона відповідала й імітувала температуру тіла цільової тварини (свині). Середовище розчинення представляло собою фосфатний буфер за

ФСША, при рн 6,8, і на кожну пробірку-тримач використовували обсяг 900 мл. Зразки відбирали із середовища розчинення в попередньо визначені моменти часу, і обсяг коректували свіжим середовищем розчинення. Наприкінці тестування пробірки-тримачі промивали в посудинах для розчинення й енергійно перемішували з одержанням кількості матеріалу, що добувався, яка могла б служити в якості 100 95 еталона. Реєстрували процентиль максимальної концентрації флорфеніколу в кожний момент часу зі стандартним відхиленням.

Крім того, розчинення деяких композицій флорфеніколу виконували з використанням апарата 5 ФСОША (лопасть над диском), як зазначено нижче.

Приклад 1. Порівняльний приклад

А. Для оцінки ефективності складів, розкритих у китайській заявці на патент СМ103202802, відтворювали приклад 7 (3095 флорфенікол) зазначеної публікації й тестували в описаних умовах. Тому що публікація містить недостатньо рекомендацій, що стосуються марки використовуваної гіпромелози, окремо тестували дві марки, що мають бажану в'язкість нижче 20 сП при тестованих низьких концентраціях (НРМС КАМ і НРМС КІ1Т5М). Коротко, полоксамери точно відмірювали, охолоджували й розчиняли у великій порції холодної води при 4 "С з наступним додаванням гідроксипропілметилцелюлози (НРМС). Інші допоміжні речовини були забезпечені з вихідних розчинів, вміст води, що залишився, додавали й ретельно перемішували. Одержували зразки складів, що мають загальну кількість 25 грамів, зразки, виготовлені з використанням ГОМЦ (НРМС) КАМ, позначають як зразок препарату 1.1, а зразки, виготовлені з використанням НРМС КІ15М, називають як зразок препарату 1.2.

Для тестування корисного ефекту органічного розчинника відповідно до даного винаходу виготовляли такі ж склади, які описані вище, цього разу з використанням приблизно 20 мас. 95

М-метилпіролідону в якості співрозчинника від загальної маси розчинника (заміняючи 20 95 води органічним розчинником), тим самим одержуючи зразок препарату 1.3 і зразок препарату 1.4, що відповідають НРМС КАМ і НРМС КІ15М, відповідно.

Було виявлено, що в експериментальних умовах, тобто за кімнатної температури, зразки, виготовлені відповідно до 1.1, і зразки, виготовлені відповідно до 1.2, не можна було набрати в шприц навіть без голки. Це свідчить про те, що зазначений склад, виготовлений відповідно до розкриття СМ103202802 (приклад 7), виявився не ін'єктованим в описаних умовах. Для того, щоб одержати профіль вивільнення й результати для зазначених не ін'єктованих складів, зразки додавали з використанням шпателя. Слід також зазначити, що додавання ММР у якості співрозчинника підвищило в'язкість понад застосовуваний на практиці рівень (твердий гель бо навіть при 4 "С), проте зразки, виготовлені відповідно до 1.3 і 1.4, тестували на вивільнення лікарського засобу, хоча вони також не могли бути ін'єктовані.

В. Для одержання ін'єкційних композицій виготовляли склади з 2095 навантаженням, слідуючи методиці прикладу 7 і прикладу 6 публікації СМ103202802 попереднього рівня техніки.

Коротко, навантаження флорфеніколу було зменшено за рахунок води. Зразок препарату 1.5 включав НРМС КІ15М і чисту воду, і зразок препарату 1.6 включав НРМС КІ15М і 20 мас. 95 ММР у якості співрозчинника. Отримані склади, відповідні до препаратів 1.5 і 1.6, що містять 20 мас. У флорфеніколу, легко вводилися через тестовану голку й перетворювалися в гель в умовах виготовлення зразка для тестування розчинення.

Для тестування профілю вивільнення флорфеніколу зі складів, описаних вище, незважаючи на відсутність ін'єкційних властивостей композицій, виготовлених відповідно до 1.1-1.4, зазначені композиції вносили в пробірки за допомогою шпателя за звичайною методикою наповнення напівтвердих круглих форм. Результати представлено в таблиці 1 нижче.

З таблиці 1 можна бачити, що в цілому додавання ММР до композиції, що містить НРМС, прискорює швидкість вивільнення флорфеніколу із препаратів, і іноді знижує варіабельність, наприклад, при порівнянні препаратів 1.1 з 1.3, 1.2 з 1.4, 1.5 з 1.6.

Також, можна бачити, що ін'єкційний склад відповідно до публікації попереднього рівня техніки може мати тільки 20 95 навантаження флорфеніколом, що також підтверджується іншою публікацією тих же авторів, 7. Х. сепо, Н. М. Її, 9. Тіап, Т. Р. Ми, 7. б. Ми, У Меї Рпагтасої Тег,

Мо! 38, Ів 6, ЮОес 2015, 596-600). Більш високе навантаження не може бути досягнуте в ін'єкційних композиціях, у яких використовується склад відповідно до попереднього рівня техніки.

Таблиця 1 (Препарат 1.1 | Препарат 1.2| Препарат 1.3| Препарат 1.4 | Препарат 1.5| Препарат 1.6 6 23,73) 5,72 | 38,59 |1,59| 38,59 11,59) 5542)|243 41,78 6,86 | 4817 | ЗМО 8 3022) 7,38|4546|1,71|4546|1,71/6362)| 5,77 46,27 4,46 | 59,21 | 5,93 зять | 4епес | звяпас || 000 взає заепас в'язкість в'язкість пе еею ва |рвав|те ден | за | заме| 0001000 твмв| ве, гелеутв. св - стандартне відхилення

Приклад 2

Для оцінки переваг складу флорфеніколу з уповільненим вивільненням відповідно до принципів даного винаходу в порівнянні з іншим відомим складом на основі гелю з уповільненим вивільненням, розкритим у міжнародній заявці на патент УМ/02012131678, одержували гелі, що містять 3095 по масі флорфеніколу. Виділяли й вивчали ефект співрозчинника ММР, матеріалу на основі целюлози гідроксипропілцелюлози і їх синергічної о комбінації. Усі склади продемонстрували гелеутворення при температурі між 25 і 35" (індивідуальні дані приводяться нижче), і профілі вивільнення оцінювали відповідно до способу, описаного вище. Склади узагальнені в таблицях нижче разом з їхніми відповідними даними профілів вивільнення.

Препарат 2.1 відповідає варіанту здійснення даного винаходу й містить матеріал на основі целюлози гідроксипропілцелюлозу; препарат 2.2 демонструє ефект відсутності співрозчинника; препарат 2.3 демонструє ефект відсутності гідроксипропілделюлози (Кіисекю ЕР) і співрозчинника ММР; і препарат 2.4 є препарат порівняння відповідно до М/О2012131678, що не містить співрозчинника й целюлозної добавки. Препарат 2.5 (варіанта здійснення за винаходом) демонструє більш низьке навантаження (20 мас. 95 флорфеніколу), і препарат 2.6 містить 20 95 флорфеніколу й для порівняння із препаратом 2.6 препарат без ММР.

При порівнянні результатів, отриманих для препаратів 2.1 і 2.3, можна легко помітити, що додавання ММР до складу відповідно до М/О 2012131678 викликає значне зменшення вивільнення лікарського засобу зі значним зменшенням варіабельності між результатами. Крім того, додавання гідроксипропілцелюлози до складу відповідно до УМО 2012131678 приводить до значного зниження швидкості вивільнення й відносно високої варіабельності профілю вивільнення. Згідно з результатами, тільки додавання обох компонентів (ММР і НРС) забезпечує синергетичний ефект, що приводить до більш низької варіабельності (стандартне відхилення середнього значення щодо середнього значення є більш низьким) і збільшує вивільнення лікарського засобу в порівнянні із чистими водними складами 2.2 і 2.3. Крім того, можна бачити, що склади, що мають 20 95 навантаження відповідно до винаходу, роблять порівнянне, але трохи більше ослаблене вивільнення флорфеніколу з ще меншою варіабельністю, ніж гіпотетичний 20 95 склад СМ'802 з гіпромелозою замість гідроксипропілцелюлози (препарат 1.5).

Результати узагальнено в таблиці 2 нижче, а також на Фіг. 1. На Фіг. 1 показані профілі вивільнення із планками погрішностей, що показують відносне стандартне відхилення (К50О) у кожний момент часу. Ромби (6) представляють препарат 2.1, заштриховані квадрати (ш) - препарат 2.2, заштриховані трикутники (А) - препарат 2.3 і знаки Х (х) - препарат 2.4, де «95

ЕЕС" указує сукупний процентиль вивільнення флорфеніколу, і " (п)» указує час, що пройшов з початку експерименту, у годинах. 11111117. |Препарат 2.1 Препарат 2.2|Препарат 2.3|Препарат 2.4 Препарат 2.5 |Препарат 2.6)

Мас. х Мас. їе Мас. х Мас. їе Мас. х Мас. їе маса/ маса/ маса/ маса/ маса/ маса/ (д маса (д маса (д маса (д маса (д маса (д маса

Кіисею ЕР 10191 0.75101910.75| - | - | -| - 1022|088|022 1 0.88

ММРО 1250 Щ|10.00, - | - | 250 Щ|10.00| - | - 286 |1144| - | - 1171. .1570|2.02|5.21|2.30| 289 | 111 |2185|401 734 | 0.62 969 | 41 7.6 127.59| 4.94 (19.64) 4.45 | 15.30) 3.88 (42.83) 7.66 /33.59| 1.10 | 23.24) 8.98 7.8 133.67| 4.68 23.61) 4.24 |18.49| 4.00 (48.57) 9.02 /39.74| 0.71 | 30.22) 8.09 гелеутв. св - стандартне відхилення

Приклад З

Для оцінки ефекту на склад обраного співрозчинника, ММР, одержували гелі відповідно до препарату 2.1, і вміст ММР варіювався від 5 до 20 масових відсотків, з одержанням препаратів 3.1 (5 мас. 95) і 3,2 (20 мас. 905).

Дані з вивільнення представлено в таблиці З нижче, і профілі показані на Фіг. 2 із планками погрішностей, що вказують К5О у кожний момент часу. Ромби () представляють препарат 3.1 (позначений як "5 мас. 95»), зафарбовані квадрати (ш) - препарат 2.1 (позначений як "10 мас. Ус») і зафарбовані трикутники (А) - препарат 3.2 (позначений як "20 мас. 95»), де«Ую ЕЕС" указує сукупний процентиль вивільнення флорфеніколу, і "Ї (год.)» указує час, що пройшов з початку експерименту, у годинах.

Можна бачити, що при 5 мас. 95 ММР варіабельність збільшується, при цьому профіль вивільнення залишається майже незмінним, тоді як при 20595 вивільнення небагато прискорюється.

Таблиця З 11111111 Препарат31// | Препарат32 ХМК 77711111176 777 | 2486 | 2 щ- 1001 1 4380 | щ - ба 10008 111111111111113125 | 2 щ-( 1273. | Ай | 7 5588.ЙЖДЖ-

Приклад 4

Для оцінки впливу на склад додаткових співрозчинників одержували гелі відповідно до препарату 2.1, і ММР заміняли на ОМ5О (препарат 4.1), пропіленгліколем (препарат 4.2), РЕО 400 (препарат 4.3) або етанолом (препарат 4.4).

Профілі вивільнення узагальнено в таблиці 4 нижче.

Можна легко бачити, що й ОМ5О, і РЕС 400 забезпечують профіль вивільнення, порівнянний з ММР, але значно більше знижують температуру гелеутворення розчину.

Таблиця 4 11111111. | Препарат4! | ОПрепарат42 )| ОПрепарат4.3 | ОПрепарат44 відхил. відхил. відхил. відхил. 025 | 227 | 036 | 1,38 | 037 | 244 | 069 | 153 | 0.80 05 5 ющ | 444 | 070 | 236 | 090 | 486 | 1.35 | 257 | 1.39 711.6 12426 | 555 | 10,82 | 205 | 30.58 | 9.32 | 1220 | 3.72 77778... 104 | 7,61 | 13,70 | 242 | 36.84 | 1012 | 1549 | 5.06 гелеутв.

Приклад 5

Для демонстрації ефекту винаходу іп мімо проводили фармакокінетичне дослідження, щоб продемонструвати пролонговані й ефективні рівні в плазмі після однократного введення флорфеніколу у свиней. Дослідження було схвалено етичним комітетом з досліджень на тваринах (Етісз СоттіцЧее (ог Апіта! Кезеагсі зішаіез) Єврейського університету Єрусалима. У цілому використовували шість тварин із двома самками свиней у віці 3-4 місяців. Катетер для центральної вени 2005 уводили в яремну вену кожної свині для полегшення збору крові. Усі тварини одержували 40 мг/кг однократно препарату 2.1 у першій групі дослідження, і або 20 мг/кг МийогеО (МегскК Апіта! Неайй-30 95 розчин флорфеніколу в ММР), що вводиться двічі з інтервалом в 48 годин, або інше експериментальне лікування в другій групі після періоду відмивання протягом двох тижнів.

Зразки крові відбирали перед кожним уведенням препарату (час 0) і через 1,2, 4,6, 8, 10, 24, 30, 52, 72, 96, 144 і 196 годин після першого введення. Зразки збирали в гепаринізовані пробірки, плазму негайно відокремлювали й зберігали при -20 "С до аналізу. У день проведення аналізу в зразки вносили внутрішній стандарт (хлорамфенікол) і екстрагували ацетонітрилом. У той же день готували стандарти. Визначення вихідного лікарського засобу, флорфеніколу, і основного метаболіту, флорфенікол-аміну, проводили з використанням ОНРІ С-М5/М5 (мас- спектрометр Т50 Оцапішт Ассев5 Мах у режимі реєстрації позитивних іонів з використанням іонізації розпиленням в електричному полі (Е5І) і збору даних у режимі моніторингу множинних реакцій (МЕМ) у двох повторах. Одержували результати для флорфеніколу (вихідна сполука) і флорфенікол-аміну (основний метаболіт).

Аналіз даних виконували з використанням програмного забезпечення Місгозой Ехсеї.

Значення площі під кривою (АОС) одержували за допомогою правила трапецій. Кінцеві нахили ідентифікували за допомогою напівлогарифмічного перетворення, і нахил розраховували шляхом припасування кривих до даних експонентного спаду. Усі подальші розрахунки виконували з підігнаними функціями. Деконволюцію не проводили через складність моделі, особливо для груп з подвійним уведенням. Для цих груп Мийог? дані кінцевого нахилу також використовували для екстраполяції 48-годинних точок. Дані розраховували за усередненою кривою; діапазон окремих значень представлений там, де це можливо.

Результати для графіка залежності концентрацій у плазмі від часу для вихідної сполуки флорфеніколу представлені на Фіг. З для відповідних порівнянь. Пунктирна лінія на кожному графіку вказує ймовірне максимальне значення МПК (МІС) 90 для типових патогенів-мішеней респіраторних захворювань свиней. Планки погрішностей указують на стандартну помилку середнього. Стрілки вказують час уведення. Ромби (») представляють Мийог, позначений як "Лікування: Мийог 20 мг/кгх2, п-:2"), і зафарбовані квадрати (ш) представляють препарат 2.1

(позначений як "Лікування Р2.1, 40 мг/кгх1, п-5"), де "Концентрація (мкг/мл)» указує концентрацію флорфеніколу в плазмі крові, і "Час (год.)» позначає час, що пройшов з початку експерименту, у годинах.

Фармакокінетичні параметри, які були отримані для цих даних, узагальнено в таблиці 5 нижче.

Таблиця 5

Кінцевий період напівжиття МийогУе розраховували після другої ін'єкції; дані, отримані після першої ін'єкції показують значно більш короткий період напівжиття, що вказує на швидке виведення на ранніх стадіях. Максимальна концентрація, повідомлювана для групи Мийог, є максимальна концентрацію після першої ін'єкції.

Можна легко бачити, що препарат відповідно до винаходу забезпечує більш високий релевантний вплив флорфеніколу, що продемонстрований за допомогою АШІС і тимчасового процентиля по МІС після однократної ін'єкції в порівнянні з комерційним продуктом.

Приклад 6

Для оцінки здатності системи справлятися з надвисоким навантаженням лікарських засобів, виготовляли також наступні склади флорфеніколу за аналогією з описаними в даному документі. Препарат 6.1 містив близько 33 мас. 96 флорфеніколу, 6,2 близько 36 мас. 95 і 6,3 близько 39 мас. 95.

Композиції набирали в шприц через голку 160, потім ін'єктували, і показали зворотну термічну поведінку, наприклад, перетворювалися в гель при нагріванні й знову ставали рідкими при охолодженні. Профілі вивільнення й реологічні дані узагальнено в таблиці б нижче.

Таблиця 6 00000000 препаратви 0000000 Препаратв? 0000000 |Препаратв3) 1111 меню жменю (нео КН ше

Флорфенюл | 80 | 326 | 85: 352 | 925 | 3 кшсеювє 73301021 08 1 0256 08 1 02 | 08 ме 2020-12, 8201 16 | 85 | 186 | вв 00611111 лаг? 13551 о2лояє 1531 зма | м 78000101 1м2 | 400. | 2523.) вл | ловв | ов

Легко бачити, що склади формували гелі, що реагують на підвищення температури, вивільняли лікарський засіб контрольованим чином з низькою варіабельністю, про що свідчить низьке відносне стандартне відхилення в кожній точці.

Додаткові композиції виготовляли при навантаженні 45 мас.95 і вище. Флорфенікол просівали через сито 50 мікронів, щоб одержати фракцію часток меншого розміру. Склади й результати узагальнено в таблиці 7 нижче.

Таблиця 7 11111111 (Препаратб.4 |Препаратб5 |Препаратб6 |Препаратб.7 |Препаратб8 р меди мет нео не

Г маса; маса Г маса Г маса Г маса Г маса (Флорфенікол /45.0| 450 |- | - |/-1 - |-1 - 1475| 45 ( (Ріопепісоївіємей| - 1 6ЖЮБі - 5 1/450| 450 Щ|450| 450 Щ|475| 475 |-| - (Полоксамер407 12.0| 120 |120| 120 |100| 00 1ц90| 90 /90| 90 ( 1105 21.76! 3981 764, 424 1051, 238 |696| 1772 1003,| 229 ( 16 47611 543 |4325| 605 |35.31| 304 Щ|2912| 123 | 21 48 1Щ959| 138 |908| 707 |95.68| 2.37 |91.77| 211 |в441| 138

Тестування розчинення проводили з використанням методу "Лопать над диском". Кількість приблизно в 1 г тестували в 900 мл фосфатного буфера О5Р, рН 6,8, з додаванням 1 55 ЦТАБ (СТАВ). Реометрію проводили через 500 зворотних секунд із зазором 500 мкм.

На підставі отриманих результатів можна бачити, що менший розмір часток не виявляє негативного впливу на профілі вивільнення, при дуже високому навантаженні можливо несильно прискорює вивільнення лікарського засобу, і що в ін'єкційному складі може бути отримане надвисоке навантаження флорфеніколу.

Приклад 7

Додаткові композиції виготовляли з навантаженням 47,5 мас. 95. Використовували просіяний флорфенікол, як у прикладі 6. Склади й результати узагальнено в таблиці 8 нижче.

Таблиця 8 11111111 (Препарат// | Препарат/7,2 |Препарат/3 |Препарат/4 0, (ме Гіса. меса() Що |Меаф Інн |Меси нов ие маса маса маса маса (Полоксамер407 | 102 | 85 | 102 | 85 | 102 | 85 | 108 | 9

Кисеюєвє 102 | 01 177 - | - | 02 | 0 | 02 | 0

ММР 77777777 117176 ЇЇ 5 1 Ю Джфщ6 | 5 | 12 | 70 | 6 | 5 7777776. | 3048 | 602 | 4452 | 6бо | 2972 | 191 | 4427 | 426 77717.24...ю.юрюр | 6982 | 755 | 7728 | 467 | 741 | 09899 | 7795 | 442 "просіяний флорфенікол

На підставі отриманих результатів можна легко бачити, що композиції, що містять 47,5 мас. ую флорфеніколу, можуть бути виготовлені ін'єкційними, наприклад, з гарною в'язкістю при температурі навколишнього середовища й придатною температурою гелеутворення.

Крім того, можна бачити, що навіть при низькій кількості гідроксипропілцелюлози (див., наприклад, препарат 7.1 у порівнянні з 6.7) профіль вивільнення залишається стабільним з відносно низьким значенням К5О (хоча в дійсності варіабельність трохи вище для 7.1).

Зовсім зненацька варіабельність без гідроксипропілиюлелюлози (препарат 7.2) усе ще перебувала в межах фармацевтично прийнятного діапазону, хоча навіть усього лише 0,1 905 добавки целюлози значно знижує варіабельність без негативного впливу на профіль вивільнення. Більше того, додавання більшої кількості співрозчинника (препарат 7.3 у порівнянні з 7.1) ще більше поліпшує варіабельність, і тим більше в порівнянні із препаратом 7.2 без добавки целюлози.

Приклад 8

Для додаткової демонстрації ефекту винаходу іп мімо, було проведено інше фармакокінетичне дослідження, щоб продемонструвати пролонговані й ефективні рівні в плазмі після однократного введення флорфеніколу свиням.

Усього 20 свиней одержували паралельно або 40 мг/кг препаратів, що однократно вводяться, 6.6-6.8, або 30 мг/кг Мийоге (МегсК Апіта! Неай-30 95 розчин флорфеніколу в ММР) виробника, що вводиться відповідно до рекомендацій. Крім того, препарат (позначений у даному документі як 8.1), що містить 40 мас. 95 флорфеніколу, 12 мас. 95 полоксамера 407, 0,5 мас. 95 Кійсе! ЕЕ, 5 мас. 95 ММР ії 42,5 мас. 95 води, з температурою гелеутворення 21,77 уводили в дозі 40 мг/кг. Профіль вивільнення препарату 8.1 за тих самих умов, що й у прикладі 7, показано в таблиці 9 нижче.

Таблиця 9

Час(тод) | 0 | 05 | 1 | 2 | 4 | 6 | 24 | 48

Середнє | 0 | 18,85 | 23,01 | 26,70 | 3297 | 3848 | 6437 | 7278

ЗО 77/10 | 598 | 6,74 | 651 | 620 | 578 | 305 | 1,82

Зразки крові збирали в моменти часу 0, 0,5,1,2,4,6, 8, 10, 12, 24, 36, 48, 50, 72, 84, 96, 120, 144 і 168 годин.

На Фіг. 4 показаний графік залежності концентрацій флорфеніколу в плазмі крові від часу.

На фіг. 4 показані концентрації флорфеніколу в плазмі крові в кожній точці відбору проби. о Ромби (9) позначають Мийог, заштриховані квадрати (ш) - препарат 8.1, заштриховані трикутники (А) - препарат 6.6 і Х-знаки (х) - препарат 6.7, а зірочки С) - препарат 6.8, при цьому "С (нг/мл)» указує на концентрацію флорфеніколу в плазмі крові, і "С (год.)» указує час, що пройшов з початку експерименту, у годинах.

На підставі отриманих результатів можна легко побачити, що комерційно доступний продукт швидко виводиться із крові свиней, тоді як усі препарати відповідно до винаходу підтримують рівні в плазмі крові вище 1000 нг/мл у середньому протягом від 72 до 84 годин. Примітно, що скоректована на дозу АОС для терапій є порівнянною між групами, що вказує на те, що біодоступність не знижувалася в складів з контрольованим вивільненням. Пікова концентрація в плазмі, мабуть, була найвищою в комерційного продукту з негайним вивільненням; однак препарат 6.7 показав значно більш високу пікову концентрацію, ніж препарат 6.8, який відрізнявся тільки розміром часток лікарського засобу.

Час, що перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію 5ігеріососсив 5ийціз5, вірулентного патогена свиней (у цей час уважається 2 мкг/мл), у тестованих препаратах, презентовано в таблиці 10 нижче.

Таблиця 10

ВищеміС | Мийог | Р | РБб | Рб7 | РбБ8

З результатів очевидно, що випробувані препарати відповідно до винаходу показали чудові результати зі значним клінічним потенціалом для боротьби з 5. 5иці5.

Приклад 9

Для демонстрації здатності композицій відповідно до винаходу вивільняти інші антибіотики, були виготовлені склади, що містять 30 мас.95 амоксициліну. Препарат 9.1 містив як співрозчинник, так і похідне целюлози, щонайменше частково розчинне в органічних розчинниках (гідроксипропілцелюлоза), препарат 9.2 - тільки гідроксипропілцдмелюлозу й 9.3 - жодну з додаткових допоміжних речовин. Склади одержували за методиками, описаними для флорфеніколу.

Композиції набирали в шприц через голку 160, потім уводили шляхом ін'єкції, ії показали зворотну термічну поведінку, наприклад, перетворювалися в гель при нагріванні й знову ставали рідкими при охолодженні. Дані профілів вивільнення узагальнено в таблиці 11 нижче.

Таблиця 11 11111110 | Препарат91 | Препарат92 | Препарат93 щи ШЕ нео МД мо Пе маса маса маса

Амоксицилін. | 60 | 30 | 60 | 30 | 60 | з

КисеюЕЕЕ | 05 17075 | 05 | 075 | - | щДщ -

ММР 7777771 117120 1710 ЇЇ - 1 - 1 - 1 - 71717172... | 1176 | 181 | 71004 | 075 | 968 | 066 77717116. | 3012 | 544 | 2656 | зло | 2140 | зм 77171718 ...ю.юЮюЮюЮ | 3652 | 486 | 3334 | 534 | 2565 | 581

Легко бачити, що склади формували гелі, вивільняли лікарський засіб контрольованим чином з низькою варіабельністю, про що свідчить низьке значення К5О у кожній точці, але без

ММР або Кісисеї! вивільнення лікарського засобу на більш пізній стадії ставало більш нестійким, що може вказувати на формування менш стабільного гелю за відсутності обох допоміжних речовин.

Приклад 10

Для додаткової демонстрації здатності композицій відповідно до винаходу вивільняти інші антибіотики, виготовляли склади, що містять 15 мас. 95 тілозину. Препарат 10.1 містив як співрозчинник, так і похідне целюлози, щонайменше частково розчинне в органічних розчинниках (гідроксипропілцелюлозу), препарат 10.2 - тільки гідроксипропілцелюлозу й 10.3 - жодну з додаткових допоміжних речовин. Склади виготовляли за методиками, описаними для флорфеніколу.

Композиції набирали в шприц через голку 160, потім уводили шляхом ін'єкції, і показали зворотну термічну поведінку, наприклад, перетворювалися в гель при нагріванні й знову ставали рідкими при охолодженні. Дані профілів вивільнення узагальнено в таблиці 12 нижче.

Таблиця 12 11111111 |Препарат91 |Препарат92 |(Препарат93./-://Г ш- 333 доженео фшетїнков Ге маса маса маса

КисеюЕЕ | 08 | 09 | 015 | 076 | - | -

ММРО 77777771 | 243 | 122 | - | щ- 1 - | - 77771717.И.705.юЮюЮББКЙБЗ | 1140 | 780 | 548 | 009 / 483 | 165 11171111 1 2095 | 116 | 933 | 099 / 824 | 296 777171711176 | 6114 | 707 | 3623 | 267 | 3667 | 13,35 11117178 11111111 7271 | 349 | 4510 | 639 | 4619 | 15,39

Можна легко бачити, що склади формували гелі й вивільняли лікарський засіб контрольованим чином. Препарат 10.1 мав небагато більш високий вміст полоксамера, щоб компенсувати збільшену за допомогою ММР розчинність лікарського засобу. Профіль вивільнення 10.1 показав низьку варіабельність, підтверджувану низьким значенням К5О у кожній точці, особливо в проміжні моменти часу. Препарат 10.2 показав небагато більш високу варіабельність, але без ММР і КіисеІ вивільнення лікарського засобу ставало більш варіабельним.

Claims

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

1. Фармацевтична композиція, яка містить флорфенікол в концентрації від 25 до 35 мас. 95, полоксамер, гідроксипропілдцюеелюлозу, водний носій і від 1,5 до 20 мас. 95 органічного співрозчинника, вибраного із групи, яка складається з М-метилпіролідону (ММР), диметилсульфоксиду (ОМ5О0), РЕС-400, причому зазначена композиція - ін'єкційна композиція за кімнатної температури.

2. Фармацевтична композиція за п. 1, у якій зазначений органічний співрозчинник присутній у кількості від 5 до 15 мас. б.

3. Фармацевтична композиція за будь-яким з попередніх пунктів, у якій зазначеним органічним співрозчинником є М-метилпіролідон.

4. Фармацевтична композиція, яка містить флорфенікол в концентрації від 35 до 50 мас. 90, полоксамер, гідроксипропілцеелюлозу, водний носій та від 1,5 до 20 мас. 95 органічного співрозчинника, вибраного з групи, що складається з М-метилпіролідону (ММР), диметилсульфоксиду (ОМ50) і РЕС-400, де зазначена композиція є композицією для ін'єкцій при кімнатній температурі.

5. Фармацевтична композиція за п. 4, де зазначений органічний співрозчинник присутній у кількості від 5 до 15 мас. б.

б. Фармацевтична композиція за будь-яким із пп. 4 або 5, де зазначеним органічним о співрозчинником є М-метилпіролідон.

7. Фармацевтична композиція, яка містить флорфенікол в концентрації від 35 до 50 мас. 95, полоксамер, водний носій та від 1,5 до 20 мас. 95 органічного співрозчинника, вибраного з групи, що складається з М-метилпіролідону (ММР), диметилсульфоксиду (0М50) і РЕС-400, де зазначена композиція є композицією для ін'єкцій при кімнатній температурі.

8. Фармацевтична композиція за п. 7, де зазначений органічний співрозчинник присутній у кількості від 5 до 15 95 мас.

9. Фармацевтична композиція за будь-яким із пп. 7 або 8, де зазначеним органічним співрозчинником є М-метилпіролідон.

10. Застосування фармацевтичної композиції за будь-яким з попередніх пунктів у лікуванні ветеринарної інфекції у тварини, що не є людиною, шляхом уведення зазначеній тварині фармакологічно ефективної дози флорфеніколу в зазначеній композиції.

11. Застосування за п. 10, де зазначену композицію вводять один раз зазначеній тварині, що не є людиною, за курс лікування.

12. Застосування за п. 10 або 11, де зазначене введення включає внутрішньом'язову ін'єкцію або підшкірну ін'єкцію.

13. Застосування за будь-яким із пп. 10-12, де зазначена інфекція викликана патогеном свиней. - в тт шо ЕХ т ДДЕЖХДЕМТ НУ пд роде денне шко З ОК прак т сек В В У Хек В 3 13 Ж ще Має годі (ріг. 1 8 т Бе Ше за КЗ : 1 Кай 7 ще : ит кт 5 2 КУ т ї ЩІ п х зе : шоп ксй : : ЕК : ТЕ х Ше ай Ще ее ДВК, ЗЕ Ж за ко пн ддвеяЖнннння ой АК Ж АКОТ зе А ВЕК Б «аг ти

Фіг. 2