UA129439C2

UA129439C2 - Рідкий склад аналога глюкагону

Info

Publication number: UA129439C2
Application number: UAA202203796A
Authority: UA
Inventors: Йєспер Скодборг Вілладсен; Йеспер Скодборг Вилладсен; Бьовінг Тіна Елізабет Готтшалк; Бьовинг Тина Элизабет Готтшалк
Original assignee: Зіленд Фарма А/С; Зиленд Фарма А/С
Priority date: 2020-03-16
Filing date: 2021-03-16
Publication date: 2025-04-23
Also published as: CL2022002472A1; CN115279341A; CO2022014452A2; RS67245B1; US20250195424A1; TW202200190A; EP4121003A1; EP4121003C0; AU2021236878A1; ES3041327T3; HUE073401T2; US20210283053A1; EP4121003B1; MX2022011227A; BR112022018462A2; HRP20251267T1; JP2023518052A; KR20220154110A; PE20230258A1; CA3171184A1

Abstract

Винахід стосується стабільного рідкого водного фармацевтичного складу, що містить аналог глюкагону, який являє собою: Hy-HSQGTFTSDYSKYLD-Aib-ARAEEFVKWLEST-OH, або його фармацевтично прийнятну сіль; причому склад містить: (a) аналог глюкагону, що є присутнім у концентрації від 0,5 до 10 мг/мл; (b) ТРИС, ACES або MES, що є присутніми як буфер, у концентрації від 25 до 75 мМ, і/або цитрат, ацетат або сукцинат, що є присутніми як буфер, у концентрації від 1 до 30 мМ; (c) хлорид натрію, що є присутнім як модифікатор тонічності й у концентрації від 50 до 600 мМ; і (d) pH від 5,6 до 7,0.

Description

Область техніки

Даний винахід відноситься до складів аналогів глюкагону й їх медичного застосування, наприклад, при лікуванні гіпоглікемії. Зокрема, даний винахід відноситься до стабільних рідких водних складів аналогів глюкагону.

Рівень техніки

Препроглюкагон людини являє собою поліпептид-попередник з 158 амінокислот, який диференційно процесується в тканинах з утворенням ряду структурно родинних пептидів, що походять від проглюкагону, включаючи глюкагон (сій), глюкагоноподібний пептид-і (СІ Р-1), глюкагоноподібний пептид-2 (СІ Р-2) й оксинтомодулін (ОХМ). Зазначені молекули беруть участь у широкому спектрі фізіологічних функцій, включаючи гомеостаз глюкози, секрецію інсуліну, спорожнювання шлунка та ріст кишечника, а також регуляцію споживання їжі.

Нативний глюкагон являє собою пептид із 29 амінокислот, який відповідає амінокислотам у положеннях з 53 по 81 препроглюкагону. Глюкагон допомагає підтримувати рівень глюкози в крові шляхом зв'язування з рецепторами глюкагону на гепатоцитах, викликаючи вивільнення печінкою глюкози, запасеної у формі глікогену, за допомогою глікогенолізу. В міру виснаження цих запасів глюкагон також стимулює синтез печінкою додаткової глюкози за допомогою глюконеогенезу. Ця глюкоза вивільняється в кровоток, перешкоджаючи розвитку гіпоглікемії. Це призвело до розробки терапевтичних складів глюкагону або аналогів глюкагону, які призначені для застосування в "рятувальних" ситуаціях для полегшення гострої гіпоглікемії в суб'єктів з цукровим діабетом, наприклад, для лікування суб'єктів, які одержали надмірно високу дозу інсуліну. Однак через відносно низьку фізичну та хімічну стабільність нативного глюкагону як такого більшість продуктів глюкагону, які у даний час доступні комерційно, забезпечені у вигляді ліофілізованих твердих препаратів, які необхідно відновити у відповідному рідкому середовищі безпосередньо перед використанням. Оскільки у суб'єктів з гіпоглікемією можуть спостерігатися симптоми запаморочення та/або сплутаності свідомості, або у деяких випадках вони можуть навіть знепритомніти або можуть бути у напівнепритомному стані, це означає, що вони можуть бути не в змозі здійснити або завершити необхідне первинне відновлення в рідині та наступну ін'єкцію розглянутого складу глюкагону. В результаті цього можливо, що відновлення та ін'єкція повинні бути виконані іншою людиною, яка не має досвіду поводження з продуктом протягом обмеженого часу, доступного до надмірної агрегації глюкагону.

Як наслідок, у даній області були початі зусилля для одержання складів аналогів глюкагону, які, на додаток до наявності задовільно високої активності відносно рецептора глюкагону, є досить розчинними (зокрема, при фізіологічному рН, тоді як нативний глюкагон по суті не розчинний при нейтральному рН) і фізично та хімічно стабільними у рідких складах, які можуть бути негайно використані без необхідності відновлення. Ці аналоги (ї) можуть бути переважно забезпечені у формі готового до застосування рідкого фармацевтичного складу, адаптованого для негайної ін'єкції, та (її) можуть зберігатися (у тому числі переноситися суб'єктом, що розглядається, або пацієнтом в умовах навколишнього середовища) протягом досить тривалого періоду часу перед використанням.

У УМО 2011/117417 (Момо МогаїБк А/5) розкриті модифіковані пептиди глюкагону, що включають мутацію у положенні амінокислоти 25 глюкагону 1-29, які стійкі до агрегації у водних розчинах.

У МО 2016/133863 (Еїї (Шу апа Сотрапу) описані порошкові композиції глюкагону для назального введення, які включають циклодекстрин і фосфоліпідну поверхнево-активну речовину у фазі, що характеризується мезопіком РОД.

МО 2019/110838 (Адосіа) відноситься до сполук глюкагону, карбоксилатних наповнювачів, що несуть співполіамінокислоти, і гідрофобних радикалів.

У МО 2008/084237 (Агесог І ітіїей) описані водні білкові композиції, в яких використовують заміщаючий буфер, який має рКа, що перевищує щонайменше на одну одиницю рнН, при якому білок стабілізований.

У УМО 2014/016300 (7еаіїапа Ріапта А/5) описані аналоги глюкагону, що підходять для застосування у рідких складах, причому зазначені аналоги мають поліпшену розчинність та/або стабільність у порівнянні з нативним глюкагоном людини. Один із аналогів глюкагону, описаний у УМО 2014/016300, називається дазиглюкагоном і проходить клінічні дослідження як готовий до застосування лікування важкої гіпоглікемії для лікування діабету 1 типу та для лікування вродженого гіперінсулінізму. Фармакокінетичні та фармакодинамічні характеристики дазиглюкагону та порівняння з Сіисабеп? розкриті у НбуеІтапп еї аїЇ, Оіабеїез Саге, 2017 (пирз//дої.ого/10.2337/ас17-1402).

У МО 2017/053822 (Хе РНаптасецшіїса!І5, Іпс.) розкриті рідкі склади нативного пептиду бо глюкагону, в яких як системи оапротонного полярного розчинника використовують диметилсульфоксид (ДМСО). Для поліпшення солюбілізації також можуть бути додані стабілізуючі іонізацію допоміжні речовини. У УМО 2014/124151 (Хеп5 РНаптасецшіїсаї!5, Іпс.) розкриті рідкі склади пептиду глюкагону в ДМСО, які додатково включають кріопротектор, такий як трегалоза, для захисту складів від циклів заморожування- відтаювання. Однак використання

ДМСО в системі розчинників для цих складів має декілька істотних недоліків, оскільки це робить в'язкість складів відносно високою, що утрудняє ін'єкцію та призводить до небажаних побічних ефектів, таких як шкірні реакції, сухість шкіри, головний біль, запаморочення, сонливість, нудота, блювота, діарея, запор, проблеми з диханням, проблеми із зором, проблеми з кров'ю й алергійні реакції. ДМСО також викликає часниковий смак, запах подиху та тіла. Крім того, ДМСО розчиняє пластмаси та каучук, що може бути недоліком при виконанні введення за допомогою пристрою для доставки, наприклад, шприца-ручки, шприца або насосної системи. У деяких випадках ДМСО використовують у комбінації з 15-2095 співрозчинника, такого як пропіленгліколь або етанол, щоб уникнути відносно високої температури замерзання складів, що містять 80-100 95 ДМСО. Однак, якщо у складах з використанням ДМСО та співрозчинників міститься більше 5 95 води, це знижує хімічну стабільність глюкагону в складі.

Таким чином, у даній області техніки все ще існує проблема, що стосується поліпшення складу аналогів глюкагону, зокрема, забезпечення стабільних рідких складів, які здатні зберігатися протягом тривалого часу без надмірних рівнів фізичного та хімічного розкладання (деградації) активної мономерної форми пептиду, й які долають деякі недоліки, пов'язані з існуючими складами глюкагону або аналогами глюкагону.

Короткий опис винаходу

В цілому, даний винахід заснований на дослідженнях, описаних у прикладах, у яких вивчені й ідентифіковані допоміжні речовини, що підходять для застосування у рідких водних складах аналогів глюкагону, придатних для довгочасного зберігання у вигляді рідин, й які підходять для застосування в однодозових (503) або багатодозових (МО) складах.

У цих дослідженнях автори даного винаходу виявили, що буферний агент, який використовується у складах аналогів глюкагону, здійснює важливий ефект на стабільність водних складів, що містять аналоги глюкагону, зокрема, дазиглюкагон. Експерименти, розкриті у даній заявці, показують, що буфери ТРИС, Біс-ТРИС, АСЕЗ і МЕ5З й/або ацетатний, цитратний або сукцинатний буфери забезпечують хімічну стабільність складів аналогів глюкагону при слабокислому або нейтральному рН, про що свідчить детектування та кількісне визначення продуктів деградації. Порівняльний аналіз профілів деградації показує, що ці буфери забезпечують підвищену стабільність у порівнянні з іншими тестованими буферними системами, такими як гістидин або фосфат, навіть якщо склади мали той самий рН, тобто стабільність, що забезпечується буферами, щонайменше частково не залежить від їх рН-модулюючих властивостей. Важливо відзначити, що в аспектах даного винаходу, в яких склади додатково містять консервант, такий як мета- крезол, зазначені склади мають довгочасну стабільність у рідкій формі й, отже, придатні для багаторазового дозування. Це дозволяє забезпечити склади аналогів глюкагону у вигляді пристрою для доставки лікарського засобу й, зокрема, однодозових або багатодозових пристроїв для доставки, таких як попередньо заповнений шприц, пристрій для ін'єкцій, шприц-ручка, автоін'єктор з дозою, що коригується, одноразовий автоін'єктор, ін'єктгор з можливістю носіння або інфузійний насос, забезпечуючи за допомогою цього пацієнтам готовий до застосування склад у більше простому, більше безпечному та більше зручному для пацієнта пристрої.

Відповідно, згідно з першим аспектом даного винаходу запропонований стабільний рідкий водний фармацевтичний склад, що містить аналог глюкагону, який являє собою:

Ну-НЗОСТЕТ5ОМКМІ 0-АІБ-АВАЕЄЕРЕУКУМ/ ЕЗТ-ОН або його фармацевтично прийнятну сіль та/або похідну; причому зазначений склад містить: (а) аналог глюкагону або його фармацевтично прийнятну сіль та/або похідну, що є присутніми у концентрації від приблизно 0,5 мг/мл до приблизно 10 мг/мл; (Б) ТРИС, Біс-ТРИС, АСЕ5 або МЕ5, що є присутнім як буфер, у концентрації від приблизно 25 ММ до приблизно 75 мМ; (с) хлорид натрію, що є присутнім як модифікатор тонічності; й у концентрації від приблизно 50 мМ до приблизно 600 мМ; і (4) рН від приблизно 5,6 до приблизно 7,0.

Згідно з додатковим аспектом даного винаходу запропонований стабільний рідкий водний фармацевтичний склад, що містить аналог глюкагону, який являє собою:

Ну-НЗОСТЕТ5ОМКМІ 0-АІБ-АВАЕЄЕРЕУКУМ/ ЕЗТ-ОН або його фармацевтично прийнятну сіль та/або похідну; причому зазначений склад містить: 60 (а) аналог глюкагону, що є присутнім у концентрації від приблизно 0,5 мг/мл до приблизно

10 мг/мл; (Б) ТРИС, Біс-ТРИС, АСЕ5 або МЕ5, що є присутнім як буфер, у концентрації від приблизно 25 ММ до приблизно 75 мМ, і/або цитрат, ацетат або сукцинат, що присутній як буфер, у концентрації від приблизно 1 мМ до приблизно 30 мм; (с) хлорид натрію, що є присутнім як модифікатор тонічності й у концентрації від приблизно 50 мМ до приблизно 600 мМ; і (4) рН від приблизно 5,6 до приблизно 7,0.

Згідно з деякими варіантами реалізації складу, що містить аналог глюкагону або його фармацевтично прийнятну сіль та/або похідну, зазначений склад містить аналог глюкагону, його фармацевтично прийнятну сіль або його похідну, що є присутнім у концентрації від приблизно 0,1 мг/мл до приблизно 1,0 мг/мл, наприклад, приблизно 0,1 мг/мл, приблизно 0,2 мг/мл, приблизно 0,3 мг/мл, приблизно 0,4 мг/мл, приблизно 0,5 мг/мл, приблизно 0,6 мг/мл, приблизно 0,7 мг/мл, приблизно 0,8 мг/мл, приблизно 0,9 мг/мл або приблизно 1,0 мг/мл.

Згідно з деякими аспектами автори даного винаходу виявили, що буфери ТРИС, Біс- ТРИС,

АСЕ5 або МЕЗ здатні безпосередньо хімічно стабілізувати аналог глюкагону незалежно від рн складу, що забезпечується буфером. Факт безпосереднього поліпшення хімічної стабілізації може бути визначений відносно стабільності аналога глюкагону у відповідному складі у фосфатному буфері та/або гістидиновому буфері в тих же тестових умовах.

Згідно з додатковим аспектом даного винаходу запропоновані способи одержання стабільних рідких водних фармацевтичних композицій згідно з даним винаходом.

Згідно з додатковим аспектом даного винаходу запропонований пристрій для доставки, який містить стабільний рідкий водний склад, що містить аналог глюкагону згідно з даним винаходом.

Як приклад, пристрій для доставки включає попередньо заповнений шприц, пристрій для ін'єкцій, шприц-ручку, автоін'єктор з дозою, що коригується, одноразовий автоїін'єктор, ін'єктор з можливістю носіння або інфузійний насос.

Згідно з додатковим аспектом даного винаходу запропонований промисловий виріб або набір, які містять контейнер, що вміщає стабільну рідку водну фармацевтичну композицію згідно з даним винаходом.

Згідно з додатковим аспектом даного винаходу запропонований стабільний рідкий водний склад аналога глюкагону згідно з даним винаходом для застосування в терапії.

Згідно з додатковим аспектом даного винаходу запропонований стабільний рідкий водний склад аналога глюкагону згідно з даним винаходом для застосування при лікуванні захворювання або стану, вибраного з гіпоглікемії (включаючи, але не обмежуючись перерахованими, важку гіпоглікемію, гостру гіпоглікемію та хронічну гіпоглікемію), діабету 2 типу, порушення толерантності до глюкози, діабету 1 типу, ожиріння, ішемічної хвороби серця, атеросклерозу, гіпертензії, дисліпідемії, стеатозу печінки, отруєння р- блокаторами, інсуліноми або хвороби фон Гірке. Зокрема, склад можна застосовувати для лікування форм гіпоглікемії, наприклад, коли гіпоглікемія вибрана з групи, що складається з діабетичної гіпоглікемії, гострої гіпоглікемії, індукованої інсуліном, гіперінсулінемічної гіпоглікемії, недіабетичної гіпоглікемії, реактивної гіпоглікемії, гіпоглікемії натще, гіпоглікемії, індукованої лікарськими засобами, вродженої Ггіперінсулінемічної гіпоглікемії, гіпоглікемії, індукованої алкоголем, гіпоглікемії, індукованої шлунковим шунтуванням (включаючи, але не обмежуючись цим, постпрандіальну гіпоглікемію після шунтування шлунка за Ру), постбаріатричної гіпоглікемії або гіпоглікемії, що виникає під час вагітності, причому зазначений спосіб включає введення пацієнту, що має потребу в лікуванні, терапевтично ефективної кількості стабільного рідкого водного складу аналога глюкагону згідно з даним винаходом.

Згідно з деякими варіантами реалізації важка гіпоглікемія характеризується дуже низьким рівнем цукру в крові. Згідно з деякими варіантами реалізації лікування гострої гіпоглікемії включає лікування гострого епізоду важкої гіпоглікемії, включаючи, але не обмежуючись цим, епізод важкої гіпоглікемії, що характеризується дуже низьким рівнем цукру в крові. Згідно з додатковим аспектом даного винаходу запропонований спосіб лікування пацієнта, що має захворювання або стан, вибраний з гіпоглікемії (включаючи, але не обмежуючись перерахованими, важку гіпоглікемію, гостру гіпоглікемію та хронічну гіпоглікемію), діабету 2 типу, порушення толерантності до глюкози, діабету 1 типу, ожиріння, ішемічної хвороби серця, атеросклерозу, гіпертензії, дисліпідемії, стеатозу печінки, отруєння р-блокаторами, інсуліноми або хвороби фон Гірке. Зокрема, склад можна застосовувати для лікування форм гіпоглікемії, наприклад, коли гіпоглікемія вибрана з групи, що складається з: діабетичної гіпоглікемії, гострої гіпоглікемії, індукованої інсуліном, гіперінсулінемічної гіпоглікемії, недіабетичної гіпоглікемії, реактивної гіпоглікемії, гіпоглікемії натще, гіпоглікемії, індукованої лікарськими засобами, 60 вродженої Ггіперінсулінемічної гіпоглікемії, гіпоглікемії, індукованої алкоголем, гіпоглікемії,

індукованої шлунковим шунтуванням (включаючи, але не обмежуючись цим, постпрандіальну гіпоглікемію після шунтування шлунка за Ру), постбаріатричної гіпоглікемії або гіпоглікемії, що виникає під час вагітності, причому зазначений спосіб включає введення пацієнту, що має потребу в лікуванні, терапевтично ефективної кількості стабільного рідкого водного складу аналога глюкагону згідно з даним винаходом.

Згідно з додатковим аспектом даного винаходу запропоноване застосування стабільного рідкого водного складу аналога глюкагону згідно з даним винаходом у виготовленні лікарського засобу для лікування захворювання або стану, вибраного гіпоглікемії (включаючи, але не обмежуючись перерахованими, важку гіпоглікемію, гостру гіпоглікемію та хронічну гіпоглікемію), діабету 2 типу, порушення толерантності до глюкози, діабету 1 типу, ожиріння, ішемічної хвороби серця, атеросклерозу, гіпертензії, дисліпідемії, стеатозу печінки, отруєння

В-блокаторами, інсуліноми або хвороби фон Гірке. Зокрема, склад можна застосовувати для лікування форм гіпоглікемії, наприклад, коли гіпоглікемія вибрана з групи, що складається з: діабетичної гіпоглікемії, гострої гіпоглікемії, індукованої інсуліном, гіперінсулінемічної гіпоглікемії, недіабетичної гіпоглікемії, реактивної гіпоглікемії, гіпоглікемії натще, гіпоглікемії, індукованої лікарськими засобами, вродженої гіперінсулінемічної гіпоглікемії, гіпоглікемії, індукованої алкоголем, гіпоглікемії, індукованої шлунковим шунтуванням (включаючи, але не обмежуючись цим, постпрандіальну гіпоглікемію після шунтування шлунка за Ру), постбаріатричної гіпоглікемії або гіпоглікемії, що виникає під час вагітності, причому зазначений спосіб включає введення пацієнту, що має потребу в лікуванні, терапевтично ефективної кількості стабільного рідкого водного складу аналога глюкагону згідно з даним винаходом.

Згідно з деякими варіантами реалізації пацієнт, що одержує лікування із застосуванням складу відповідно до даного винаходу, не перебуває в стані голоду, не має недостатності надниркових залоз і/або не має хронічної гіпоглікемії. Згідно з деякими варіантами реалізації пацієнт, що одержує лікування із застосуванням складу відповідно до даного винаходу, не відчуває зниження рівня печінкового глікогену. Згідно з деякими варіантами реалізації пацієнт, що одержує лікування із застосуванням складу відповідно до даного винаходу, не має пухлини в його або її наднирковій залозі, включаючи феохромоцитому, але не обмежуючись цим. Згідно з деякими варіантами реалізації пацієнт, що одержує лікування із застосуванням складу відповідно до даного винаходу, не має пухлини в його або її підшлунковій залозі, включаючи інсуліному, але не обмежуючись цим.

Згідно з деякими варіантами реалізації вік пацієнта, що одержує лікування із застосуванням складу відповідно до даного винаходу, становить шість років або більше.

Згідно з додатковим аспектом даного винаходу запропонований спосіб одержання стабільного рідкого водного фармацевтичного складу, що містить аналог глюкагону, який являє собою:

Ну-НЗОСТЕТ5ОМКМІ 0-АІБ-АВАЕЄЕРЕУКУМ/ ЕЗТ-ОН або його фармацевтично прийнятну сіль та/або похідну; причому зазначений спосіб включає включення до складу (а) аналога глюкагону або його фармацевтично прийнятної солі та/або похідної, що є присутнім у концентрації від приблизно 0,5 мг/мл до приблизно 10 мг/мл; (Б) ТРИС, Біс-ТРИС, АСЕ5 або МЕ5, що є присутнім як буфер, у концентрації від приблизно 25 мМ до приблизно 75 мМ; (с) хлориду натрію, що є присутнім як модифікатор тонічності; й у концентрації від приблизно 50 мМ до приблизно 600 мМ; (а) рН від приблизно 5,6 до приблизно 7,0; і необов'язково (є) мета-крезолу у концентрації від приблизно 1,0 мг/мл до приблизно 5,0 мг/мл з одержанням стабільного рідкого водного фармацевтичного складу. Згідно з переважними варіантами реалізації спосіб забезпечує стабільний рідкий водний фармацевтичний склад, який здатен стабільно зберігатися при 2-89 протягом щонайменше 6 місяців, щонайменше 12 місяців, щонайменше 18 місяців або щонайменше 24 місяців.

Ну-НЗОСТЕТ5ОМКМІ 0-АІБ-АВАЕЄЕРЕУКУМ/ ЕЗТ-ОН або його фармацевтично прийнятну сіль та/або похідну; причому зазначений спосіб включає включення до складу (а) аналога глюкагону або його фармацевтично прийнятної солі та/або похідної, що є присутнім у концентрації від приблизно 0,5 мг/мл до приблизно 10 мг/мл; (5) ТРИС, Біс-ТРИС, АСЕ5 або МЕ5, що є присутнім як буфер, у концентрації від приблизно 25 мМ до приблизно 75 мМ; (с) хлориду натрію, що є присутнім як модифікатор тонічності; й у концентрації від приблизно 50 мМ до приблизно 600 мМ; (а) рН від приблизно 5,6 до приблизно 7,0; і необов'язково (є) мета-крезолу у концентрації від приблизно 60 1,0 мг/мл до приблизно 5,0 мг/мл з одержанням стабільного рідкого водного фармацевтичного складу. Згідно з переважними варіантами реалізації спосіб забезпечує стабільний рідкий водний фармацевтичний склад, який здатен стабільно зберігатися при 2-89 протягом щонайменше 6 місяців, щонайменше 12 місяців, щонайменше 18 місяців або щонайменше 24 місяців.

Згідно з деякими варіантами реалізації аналог глюкагону або його фармацевтично прийнятна сіль та/(або його похідна є присутньою у концентрації від приблизно 0,1 мг/мл до приблизно 1,0 мг/мл, наприклад, приблизно 0,1 мг/мл, приблизно 0,2 мг/мл, приблизно 0,3 мг/мл, приблизно 0,4 мг/мл, приблизно 0,5 мг/мл, приблизно 0,6 мг/мл, приблизно 0,7 мг/мл, приблизно 0,8 мг/мл, приблизно 0,9 мг/мл або приблизно 1,0 мг/мл.

Згідно з додатковим аспектом даного винаходу запропоноване застосування стабільного рідкого водного фармацевтичного складу, що містить аналог глюкагону, який являє собою:

Ну-НЗОСТЕТ5ОМКМІ 0-АІБ-АВАЕЄЕРЕУКУМ/ ЕЗТ-ОН або його фармацевтично прийнятну сіль та/або похідну; для забезпечення рідкого водного фармацевтичного складу, який є стабільним протягом 24 місяців при зберіганні при 2-82С, причому зазначений склад містить: (а) аналог глюкагону, що є присутнім у концентрації від приблизно 0,5 мг/мл до приблизно 10 мг/мл; (Б) ТРИС, Біс-ТРИС, АСЕ5 або МЕ5, що є присутнім як буфер, у концентрації від приблизно 25 ММ до приблизно 75 мМ; (с) хлорид натрію, що є присутнім як модифікатор тонічності; й у концентрації від приблизно 50 мМ до приблизно 600 мм; (4) рН від приблизно 5,6 до приблизно 7,0; і необов'язково (є) мета-крезол у концентрації від приблизно 1,0 мг/мл до приблизно 5,0 мг/мл з одержанням стабільного рідкого водного фармацевтичного складу.

Згідно з деякими варіантами реалізації аналог глюкагону або його фармацевтично прийнятна сіль та/або похідна є присутнім у концентрації від приблизно 0,1 мг/мл до приблизно 1,0 мг/мл, наприклад, приблизно 0,1 мг/мл, приблизно 0,2 мг/мл, приблизно 0,3 мг/мл, приблизно 0,4 мг/мл, приблизно 0,5 мг/мл, приблизно 0,6 мг/мл, приблизно 0,7 мг/мл, приблизно 0,8 мг/мл, приблизно 0,9 мг/мл або приблизно 1,0 мг/мл.

Згідно з додатковими аспектами даній винахід відноситься до рідкого водного фармацевтичного складу, що містить аналог глюкагону, який по суті складається або складається з аналога глюкагону й інших компонентів складу, визначених у даній заявці.

Додаткові аспекти та варіанти реалізації даного винаходу будуть зрозумілі фахівцям у даній області техніки з урахуванням даного розкриття.

У даній заявці "і/або" слід розглядати як конкретний опис кожної з двох зазначених ознак або компонентів, включаючи інший або без нього. Наприклад, "А і/або В" слід розглядати як конкретний опис кожного з (Її) А, (ії) В і (іїї) А і В, як якби кожний з них був зазначений у даній заявці окремо.

Якщо контекст не потребує іншого, описи та визначення ознак, викладених вище, не обмежуються яким-небудь конкретним аспектом або варіантом реалізації даного винаходу та рівною мірою застосовні до всіх аспектів і варіантів реалізації, які описані.

Докладний опис винаходу

Визначення

Якщо не зазначено інше, наступні визначення запропоновані для конкретних термінів, які використовуються у наведеному вище письмовому описі.

У всьому описі та формулі винаходу для природних амінокислот використовують звичайні однобуквені та трибуквені коди. Всі амінокислотні залишки у пептидах згідно з даним винаходом переважно мають І-конфігурацію, однак амінокислоти з Ю- конфігурацією також можуть бути присутніми. Аїр означає а-аміноізомасляну кислоту.

Аналоги глюкагону

Термін "нативний глюкагон" відноситься до нативного глюкагону людини, що має послідовність Н-Нівз-5ег-С1п-Сту- Гиг-Рпе-Тиг-Зег-Азр-Туг-5ег-І уз- Туг-Геи-Авзр-5ег!-Агуо-Аго-Аїа-

Сіп-Азр-Рпе-Ма!І-сіп-Ттр-Геш-Меї-Азп- ТПІ-ОН (5ЕО ІО МО: 1).

Переважні сполуки, що застосовуються у складах згідно з даним винаходом, мають щонайменше активність агоністів глюкагону. Це можна оцінити в аналізах іп мйго, наприклад, як описано у УМО 2014/016300, в якому продукування клітинного циклічного АМФ (цАМФ) використовується для моніторингу активності рецептора глюкагону людини у присутності аналогів глюкагону.

Серед послідовностей, розкритих у даній заявці, є послідовності, що включають фрагмент "Ну-- на амінокінці (М-кінці) послідовності та фрагмент "-ОН" на карбоксикінці (С-кінці) 60 послідовності. У таких випадках й якщо не зазначено інше, фрагмент "Ну-" на М-кінці розглянутої послідовності вказує на атом водню, у той час як фрагмент "-ОН" на С-кінці послідовності вказує на гідроксигрупу.

Аналоги глюкагону, що присутні у складах згідно з даним винаходом, мають одну або більше замін, делецій, інверсій або додавань амінокислот у порівнянні з нативним глюкагоном. Це визначення також включає синонімічні терміни "міметики глюкагону" й/або "агоністи глюкагону".

Крім того, аналоги згідно з даним винаходом можуть додатково мати хімічну модифікацію однієї або більше з їх бічних груп амінокислот, с- атомів вуглецю, кінцевої аміногрупи або кінцевої карбоксильної групи. Хімічна модифікація включає, але не обмежується ними, додавання хімічних фрагментів, створення нових зв'язків і видалення хімічних фрагментів. Модифікації у бічних групах амінокислот включають, але не обмежуються зазначеними, ацилювання є-аміногруп лізину, М-алкілування аргініну, гістидину або лізину, алкілування карбоксильних груп глутамінової кислоти або аспарагінової кислоти та дезамідування глутаміну або аспарагіну.

Модифікації кінцевої аміногрупи включають але не обмежуються ними, дезамінування,

М-нижчий алкіл, М-ди-нижчий алкіл і М-ацильні модифікації. Модифікації кінцевої карбоксильної групи включають, але не обмежуються ними, амідування, такі модифікації як нижчий алкіламід, діалкіламід і складний ефір нижчого алкілу. Переважно у даній заявці нижчий алкіл являє собою

Сі-Сх алкіл. Крім того, одна або більше бічних груп, або кінцевих груп, можуть бути захищені за допомогою захисних груп, відомих звичайному фахівцю з хімії пептидів. «-Вуглець амінокислоти може бути моно- або диметильованим.

Згідно з деякими аспектами у рідких складах згідно з даним винаходом застосовують аналог глюкагону, представлений формулою:

Ну-НЗОС,ТЕТ5ОМКМІ 0-АІБ-АВАЄЕЕРМКМ/ Е5Т-ОН (ЗЕО ІО МО: 2), сполука 1 або її фармацевтично прийнятну сіль або похідну;

У трибуквеному амінокислотному коді цей аналог глюкагону (дазиглюкагон) представлений формулою:

Н-Нівз-5ег-Сс1п-Сту- Гпг-Рпе- Тиг-5ег-Авр-Туг-5ег-І уз-Туг-Геи-Азр-АЇБ-АІа-Аго-Аїа-Сти-сти-РНе-

Ма!-Гуз-Ттр-Г еи-Сіи-Зег- ТПІ-ОН

Сполука 1 (5ЕО ІЮ МО: 2) демонструє агоністичну активність іп мйго відносно рецептора глюкагону людини зі значеннями ЕКБО 0,0095 нМ і 0,030 нМ, відповідно, як повідомляється у зо МО 2014/016300.

Слід розуміти, що пептиди (лікарські субстанції) згідно з даним винаходом також можуть бути забезпечені у вигляді солі або іншої похідної. Солі включають фармацевтично прийнятні солі, як описано у визначеннях.

Інші похідні аналогів глюкагону згідно з даним винаходом включають координаційні комплекси з іонами металів, такими як Мп»: і 7пе:, складні ефіри, такі як гідролізовані в умовах іп мімо складні ефіри, вільні кислоти або основи, гідрати, проліки або ліпіди. Складні ефіри можуть утворюватися між гідроксильними або карбоксильними групами, що є присутніми в сполуці, та підходящою карбоксильною кислотою або спиртовим реактивним партнером, використовуючи методики, добре відомі в даній області техніки. Похідні у вигляді проліків сполук можуть бути перетворені в одну з вихідних сполук в умовах іп мімо або в умовах іп міїго.

Як правило, у пролікарській формі сполуки щонайменше один вид біологічної активності сполуки буде знижений та може бути активований шляхом перетворення проліків з вивільненням сполуки або її метаболіту. Приклади проліків включають застосування захисних груп, які можуть бути видалені в умовах іп зйи з вивільненням активної сполуки або можуть служити для інгібування кліренсу лікарського засобу в умовах іп мімо.

Аналоги глюкагону, застосовувані у складах згідно з даним винаходом, можуть бути синтезовані з використанням методик твердофазного пептидного синтезу, добре відомих у даній області техніки. Як приклад, це може бути здійснено на синтезаторі пептидів СЕМ Гірепу з використанням смоли ТепіадеІ 5 РНВ-ТНг (ІВи) (1,13 г, 0,24 ммоль/г-, СОМИ як сполучного реагенту, ДМФА як розчинника та Еітпос-хімії, як описано вище. У послідовності використовували псевдопроліни Ептос-РіПе-Тиг (9 Ме, Ме рго)-ОН (у положенні 6/7) і Етос-сСіи-Зег (Ф, Ме, Ме рго)-ОН (у положенні 15/16). Після синтезу аналог глюкагону може бути відщиплений від смоли, й очищення виконували на колонці Сетіпі-МХ (5 см, С18, 10 мікрон) з потоком 35 мл/хв суміші буфера А (0,1 95 водний розчин ТФО) та буфера В (водний розчин, що містить 0,1 95 ТФО і 90 95

Месм). Об'єднані фракції можуть бути ліофілізовані та повторно розчинені у воді перед подальшим очищенням. Чистоту продукту можна визначити за допомогою аналітичної ВЕРХ, а моноізотопну масу можна визначити за допомогою МС.

Склади аналогів глюкагону

Як описано у даній заявці, стабільний рідкий водний фармацевтичний склад відповідно до 60 даного винаходу містить аналог глюкагону, буфер, модифікатор тонічності та виготовлений таким чином, щоб мати рнН, який фізіологічно сумісний з уведенням пацієнту. Згідно з деякими варіантами реалізації склади згідно з даним винаходом додатково містять консервант, наприклад, який дозволяє одержувати багатодозові склади. У наведених нижче прикладах автори даного винаходу визначили, що вибір буфера, який використовується для виготовлення композицій згідно з даним винаходом, впливає на їх довгочасну стабільність та що багато зазвичай використовуваних буферів, включаючи фосфатний буфер, гістидиновий буфер, малеїнову кислоту та воду Міїї-0О (МОМ), не забезпечували достатньої стабільності у рідкому водному складі, наприклад, для зберігання протягом 13, 26 або 52 тижнів при 25 "С. Однак інші типи буфера, зокрема, буфери ТРИС, Біс-ТРИС, АСЕ5 або МЕ5, могли бути використані для виготовлення стабільних рідких водних складів аналогів глюкагону. В експериментах, описаних у даній заявці, також виявлено, що стабільність, яка забезпечується цими буферами, була здатна безпосередньо хімічно стабілізувати аналог глюкагону, тобто таким чином, який не залежав від рН складу, що забезпечується буфером. Цей ефект може бути визначений щодо фосфатного буфера та/або гістидинового буфера в тих же тестових умовах.

ТРИС-буфер відноситься до (трис(гідроксиметил)амінометану або //2-аміно-2- (гідроксиметил)пропан-1,3-діолу) за номенклатурою ІОРАС.

Біс-ТРИС-буфер відноситься до (Біс-ТРИС метану або 2-Ібіс(2-гідроксіетил)аміно1-2- (гідроксиметил)пропан-1,3-діолу) за номенклатурою ІОРАС.

АСЕ5-буфер відноситься до (М-(2-ацетамідо)-2-аміноетансульфонової кислоти або 2- (карбамоїлметиламіно)етансульфонової кислоти) за номенклатурою ІОРАС.

МЕ5-буфер відноситься до (2-(М-морфоліно)етансульфонової кислоти або 2-морфолін-4- ілетансульфонової кислоти за номенклатурою ІШРАС.

Інші буфери, які можуть бути використані як альтернативи або на додаток до цих буферів, включають цитрат, ацетат або сукцинат, наприклад, у вигляді цитрату натрію, ацетату натрію або сукцинату натрію. Переважно ці буфери є присутніми у концентрації від приблизно 1 мМ до приблизно 30 мМ, більше переважно від приблизно 10 мМ до приблизно 30 мМ і більше переважно у концентрації приблизно 15 мМ. Фактична використовувана концентрація може враховувати, чи використовуються буфери окремо або у комбінації.

Експериментальна робота, яка призвела до даного винаходу, показує, що у стабільних складах аналогів глюкагону можна уникнути включення полярного апротонного розчинника до рідкого складу, наприклад, використання диметилсульфоксиду (ДМСО), який використовується у УМО 2017/053822 ії МО 2014/124151, з недоліками, які він надає використовуваним складам.

Відповідно, переважно склади згідно з даним винаходом по суті не включають апротонний полярний розчинник, і більше переважно склади по суті не включають диметилсульфоксид (ДМСО). Згідно з конкретними переважними варіантами реалізації вода являє собою єдиний розчинник, що використовується для одержання рідкого водного складу.

Робота, яка описана у даній заявці, також показує, що всупереч досвіду, що стосується складів, заснованих на використанні ДМСО, необов'язково у комбінації з співрозчинниками, можна одержувати склади, в яких є присутньою вода, без істотного впливу на хімічну або фізичну стабільність аналогів глюкагону в складах. Особливо корисними варіантами реалізації рідких фармацевтичних складів згідно з даним винаходом є водні склади, тобто склади, що містять воду. Такі склади можуть бути у формі водного розчину або водної суспензії.

Переважними варіантами реалізації водних фармацевтичних складів згідно з даним винаходом є водні розчини. У контексті даного винаходу термін "водний склад" зазвичай буде відноситися до складу, що містить щонайменше 50 95 за масою (50 95 мас./мас.) води як розчинника, більше переважно щонайменше 7595 (мас./мас.) води, більше переважно щонайменше 80 95 (мас./мас.) води, більше переважно щонайменше 85 95 (мас./мас.) води, більше переважно щонайменше 90 95 (мас./мас.) води, найбільше переважно щонайменше 95 95 (мас./мас.) води.

Аналогічним чином, термін "водний розчин" зазвичай буде відноситися до розчину, що містить щонайменше 50 95 (мас./мас.) води, і термін "водна суспензія" буде відноситися до суспензії, що містить щонайменше 50 95 мас./мас. води. Згідно з певними варіантами реалізації водні склади згідно з даним винаходом по суті не включають апротонні полярні розчинники, такі як диметилсульфоксид (ДМСО). "По суті" у даному сенсі означає, що водні склади включають менше 595 за об'ємом (06./06.) апротонного розчинника, більше переважно менше 2 95 за об'ємом (об./06.) апротонного розчинника та ще більше переважно менше 1 95 за об'ємом (об./06.) апротонного розчинника. Вода є єдиним розчинником, що використовується для одержання рідких водних складів відповідно до певних варіантів реалізації даного винаходу.

Згідно з деякими аспектами даного винаходу стабільні рідкі водні склади аналога глюкагону, його фармацевтично прийнятної солі та/або похідної містять: 60 (а) аналог глюкагону, що є присутнім у концентрації від приблизно 0,5 мг/мл до приблизно

10 мг/мл; (Б) ТРИС, Біс-ТРИС, АСЕ5 або МЕ5, що є присутнім як буфер, у концентрації від приблизно 25 ММ до приблизно 75 мМ; (с) хлорид натрію, що є присутнім як модифікатор тонічності; й у концентрації від приблизно 50 мМ до приблизно 600 мМ; і (4) рН від приблизно 5,6 до приблизно 7,0.

Згідно з деякими варіантами реалізації складу, що містить аналог глюкагону або його фармацевтично прийнятну сіль та/або похідну, зазначений склад містить аналог глюкагону, його фармацевтично прийнятну сіль або його похідну, що є присутньою у концентрації від приблизно 0,1 мг/мл до приблизно 1,0 мг/мл, наприклад, приблизно 0,1 мг/мл, приблизно 0,2 мг/мл, приблизно 0,3 мг/мл, приблизно 0,4 мг/мл, приблизно 0,5 мг/мл, приблизно 0,6 мг/мл, приблизно 0,7 мг/мл, приблизно 0,8 мг/мл, приблизно 0,9 мг/мл або приблизно 1,0 мг/мл.

Термін "фармацевтично прийнятний носій" включає будь-який зі стандартних фармацевтичних носіїв або розчинників, таких як ті, які використовують у композиціях або складах, що підходять для перорального, легеневого, ректального, назального, місцевого, підшкірного, внутрішньом'язового, внутрішньовенного, внутрішньочеревинного, внутрішньошкірного, трансдермального або вагінального введення. Фармацевтично прийнятні носії для терапевтичного застосування добре відомі у фармацевтичній області й описані, наприклад, у Кетіпдіоп'є РПагтасеціїса! Зсіепсе5, Маск Рибіїзпіпд Со. (А. К. Сеппаго ейдії. 1985). У рідких складах як носії часто застосовують незабуферені або забуферені водні розчини. Наприклад, можна використовувати стерильний сольовий розчин або фосфатно- сольовий буферний розчин (ФСБ) при слабокислому, слаболужному або фізіологічному рн.

Відповідні рН-забуферуючі агенти включають трис(гідроксиметил)амінометан (ТРИС), 2-|біс(2- гідроксіетил)аміно)-2-(гідроксиметил)пропан-1,3-діол (Біс-ТРИС), 2-(карбамоїлметиламіно)детансульфонову кислоту (АСЕ5), малеїнову кислоту, 2-морфолін-4- ілетансульфонову кислоту (МЕ5), а також їх суміші. Термін додатково охоплює будь-які агенти, перераховані у Фармакопеї США для застосування у тварин або людини.

Термін "фармацевтично прийнятна сіль" у контексті даного винаходу відноситься до солі, що не є шкідливою для пацієнта або суб'єкта, що підлягає лікуванню з її використанням. Такі солі зазвичай являють собою кислотно-адитивні солі або основні солі. Кислотно-адитивні солі включають солі неорганічних кислот і солі органічних кислот. Необмежуючі приклади підходящих кислотно-адитивних солей включають гідрохлоридні солі, фосфатні солі, форміатні солі, ацетатні солі, трифторацетатні солі та цитратні солі. Приклади основних солей включають солі, в яких катіон вибраний з іонів лужних металів, таких як натрій та калій, іонів лужноземельних металів, таких як кальцій, а також заміщених іонів амонію, наприклад, типу

МА(К)з", де К і КЕ" незалежно означають необов'язково заміщений С:-є алкіл, необов'язково заміщений С2вє алкеніл, необов'язково заміщений арил або необов'язково заміщений гетероарил. Інші приклади фармацевтично прийнятних солей описані у Кетіпд(оп'5

Рпагтасешіїйса! 5сіепсе5, 171 еайіоп. Ед. АМопзо А. Сеппаго (Еа.), Маск Рибіїзпіпд Сотрапу,

Еавзіоп, РА, Ш.5.А., 1985 і більше пізніх виданнях, а також в Епсусіораєдіа ої РпагтасеціїсаїЇ

Тесппоіоду.

Термін "лікування" (а також "здійснювати лікування" й інші його граматичні варіанти), що використовується у контексті даного винаходу, відноситься до підходу до одержання сприятливих або цільових клінічних результатів. Для цілей даного винаходу сприятливі або цільові клінічні результати включають, але не обмежуються перерахованими, полегшення симптомів, зменшення ступеня захворювання, стабілізацію (тобто відсутність погіршення) хворобливого стану, відстрочку або вповільнення прогресування захворювання, зменшення інтенсивності або тимчасове полегшення хворобливого стану та ремісію (часткову або повну), будь то такі, що детектуються або не детектуються. "Лікування" також може відноситися до збільшення тривалості виживаності у порівнянні з очікуваною виживаністю під час відсутності лікування. "Лікування" являє собою втручання, що виконується з наміром запобігти розвитку порушення або змінити його патологію. Відповідно, "лікування" відноситься як до терапевтичного лікування, так і до профілактичних або запобіжних заходів. При використанні в контексті профілактичних або запобіжних заходів фармацевтичний склад не обов'язково повинен повністю запобігати розвитку захворювання або порушення.

Індивідууми, що потребують лікування, включають індивідуумів, що вже страждають порушенням, а також індивідуумів, у яких необхідно запобігти розвитку порушення. "Лікування" також означає інгібування або зниження росту патології або симптомів (наприклад, збільшення маси тіла або гіпоглікемії) у порівнянні з відсутністю лікування та необов'язково означає повне бо припинення розглянутого стану.

"Стабільний" склад являє собою склад, у якому пептид по суті зберігає свою фізичну стабільність та/або хімічну стабільність, та/або біологічну активність при зберіганні. Переважно склад по суті зберігає свою фізичну та хімічну стабільність, а також свою біологічну активність при зберіганні. Період зберігання зазвичай вибраний на підставі передбаченого строку придатності складу. Склади згідно з даним винаходом забезпечені у вигляді стабільних рідких складів, наприклад, стабільних рідких водних складів. У даній області техніки доступні різні аналітичні методики вимірювання стабільності білка, які розглядаються у Реріїде апа Ргоївіп

Огид Оеєїїмегу, 247-301, Міпсепі І ее Еа., Магсеї! ОекКег, Іпс., Мем/ ХогКк, М.У., Рибв. (1991) ї допев,

А. Аду. Огид ОеєїЇїмегу Неу. 10: 29-90 (1993), наприклад. Згідно з даним винаходом "стабільні" склади включають склади, в яких щонайменше 80 95, більше переважно щонайменше 85 95, більше переважно щонайменше 90 95, більше переважно щонайменше 95 95, більше переважно щонайменше 96 95, більше переважно щонайменше 97 95, більше переважно щонайменше 98 95 і найбільше переважно щонайменше 99 95 аналога глюкагону не розкладається у складі після його зберігання при 2-8 "С протягом 18 місяців. Також можна протестувати стабільність в умовах прискореного дослідження зберігання, в яких зазвичай використовують підвищену температуру зберігання, щоб оцінити стабільність протягом скорочених періодів часу.

Наприклад, для оцінки стабільності протягом 13, 26, 39 або 52 тижнів можна використовувати зберігання при 25 "С, що іноді називається умовами прискореного дослідження. Як порівняння, використання інших буферів, таких як фосфатний буфер або гістидиновий буфер, призводить до рівнів стабільності, які зазвичай становлять менше 8095 після зберігання протягом відповідного періоду.

Стабільність може бути виміряна при вибраній температурі протягом вибраного періоду часу, наприклад, використовуючи підвищену температуру, щоб зменшити період тестування складу. Звичайне зберігання при температурі від 2 до 8 "С означає зберігання в нормальних умовах охолодження. Згідно з певними варіантами реалізації склад є стабільним за таких умов протягом щонайменше 6 місяців, більше переважно щонайменше 12 місяців, більше переважно щонайменше 18 місяців, більше переважно щонайменше 24 місяців. Стабільність можна оцінити якісно та/або кількісно множиною різних способів, включаючи оцінку утворення агрегатів (наприклад, з використанням ексклюзійної хроматографії, розсіювання УФ-світла, динамічного розсіювання світла, кругового дихроїзму, шляхом вимірювання мутності та/або шляхом візуального огляду); шляхом оцінки гетерогенності заряду з використанням катіонообмінної хроматографії, візуалізуючого капілярного ізоелектричного фокусування (ісієЕЕ) або капілярного зонного електрофорезу; аналіз амінокінцевої або карбоксикінцевої послідовності; мас- спектрометричний аналіз; аналіз методом електрофорезу в ДСН-ПААГ (505-РАСЕ) для порівняння відновленого й інтактного антитіла; аналіз пептидної карти (наприклад, триптичний або І1МУ5-С); оцінку біологічної активності або антигензв'язуючої функції антитіла; і т.д.

Нестабільність може включати будь-яке одне або більше з: агрегації, дезамідування (наприклад, дезамідування Азп), окиснення (наприклад, окиснення Мей), ізомеризації (наприклад, ізомеризації Авр), розщеплення зв'язків (сіїрріпд)гідролізу/фрагментації (наприклад, фрагментації шарнірної області), утворення сукциніміду, неспареного(их) цистеїну(ів), М-кінцевого подовження, С-кінцевого процесингу, відмінностей у глікозилюванні, утворення адукту та т.д.

Пептид "зберігає свою фізичну стабільність" у фармацевтичному складі, якщо він не показує ознаки (або показує дуже незначну ознаку) агрегації, преципітації та/або денатурації, наприклад, при візуальному огляді кольору та/або прозорості або при вимірюванні за допомогою розсіювання Уф-світла, динамічного розсіювання світла, кругового дихроїзму або ексклюзійної хроматографії, і вважається, що він все ще зберігає свою біологічну активність.

Пептид "зберігає свою хімічну стабільність" у фармацевтичному складі, якщо хімічна стабільність у конкретний момент часу така, що вважається, що пептид все ще зберігає свою біологічну активність, як визначено нижче. Хімічну стабільність можна оцінити шляхом детектування та кількісного визначення хімічно змінених форм пептиду. Хімічна зміна може включати ізомеризацію, окиснення, модифікацію розміру (наприклад, розщеплення зв'язків), які можна оцінити за допомогою ВЕРХ або ексклюзійної хроматографії 505-РАСЕ і/або мас- спектрометрії, наприклад. Інші типи хімічної зміни включають зміну заряду (наприклад, що відбувається в результаті дезамідування), яке можна оцінити за допомогою ВЕРХ або іонообмінної хроматографії, або ісієР, наприклад. Як розкрито у даній заявці, стабільні рідкі водні склади аналога глюкагону або його фармацевтично прийнятної солі або похідної згідно з даним винаходом зазвичай містять: (а) аналог глюкагону або його фармацевтично прийнятну сіль, або його похідну, що є 60 присутньою у концентрації від приблизно 0,5 мг/мл до приблизно 10 мг/мл;

(Б) ТРИС, Біс-Трис, АСЕ5 або МЕ5, що є присутнім як буфер, у концентрації від приблизно 25 ММ до приблизно 75 мМ; (с) хлорид натрію, що є присутнім як модифікатор тонічності; й у концентрації від приблизно 50 мМ до приблизно 200 мМ; і (4) рН від приблизно 5,6 до приблизно 7,0.

Як приклад, згідно з деякими варіантами реалізації аналог глюкагону є присутнім у концентрації приблизно 1,0 мг/мл або приблизно 4,0 мг/мл.

Переважно у стабільних рідких водних складах згідно з даним винаходом ТРИС, Біс-Трис або АСЕ5 є присутнім як буфер у концентрації приблизно 50 мМ.

Переважно у стабільних рідких водних складах згідно з даним винаходом хлорид натрію присутній як модифікатор тонічності у концентрації від приблизно 50 мМ до приблизно 600 мМ, у концентрації від приблизно 50 мМ до приблизно 500 мМ, у концентрації від приблизно 150 мМ до приблизно 200 мМ або у концентрації від приблизно 60 мМ до приблизно 120 мм.

Переважно у стабільних рідких водних складах згідно з даним винаходом зазначений склад має рН від приблизно 5,8 до 6,7 або рН від приблизно 6,0 до 7,0 і більше переважно рн приблизно 6,0 або приблизно 6,5. Згідно з деякими варіантами реалізації, описаними у даній заявці, однодозовий (50) склад має рН приблизно 6,5, у той час як склади, призначені для багатодозового застосування, мають рН приблизно 6,0 або рН приблизно 6,5.

Переважно у стабільних рідких водних складах згідно з даним винаходом зазначений склад не включає стабілізуючу іонізацію допоміжну речовину, вибрану з соляної кислоти, азотної кислоти, сірчаної кислоти або їх комбінації.

Переважно у стабільних рідких водних складах згідно з даним винаходом зазначений склад являє собою готовий до застосування склад.

Переважно у стабільних рідких водних складах згідно з даним винаходом зазначений склад є стабільним при 2-8 "С протягом щонайменше 6 місяців, щонайменше 12 місяців, щонайменше 18 місяців або щонайменше 24 місяців. Переважно у стабільних рідких водних складах згідно з даним винаходом аналог глюкагону в складі зберігає щонайменше приблизно 90 95 своєї біологічної активності після 18 місяців зберігання при 2-8 "С. Хоча зберігання при температурі 2- 8 "С відображає зберігання в умовах охолодження від виробництва до кінцевого використання, рідкі склади згідно з даним винаходом переважно мають довгочасну стабільність при зберіганні в умовах навколишнього середовища, наприклад, протягом часу між продажем кінцевому споживачу та введенням. Переважно стабільні рідкі водні склади згідно з даним винаходом є стерильними.

Переважно у стабільних рідких водних складах згідно з даним винаходом зазначений склад вводять суб'єкту шляхом ін'єкції, наприклад, шляхом підшкірної ін'єкції.

Переважно у стабільних рідких водних складах згідно з даним винаходом буфер являє собою ТРИС або Біс-ТРИС.

Згідно з деякими аспектами стабільні рідкі водні склади згідно з даним винаходом можуть додатково містити консервант. Переважно консервант являє собою мета-крезол, необов'язково у концентрації від приблизно 1,0 мг/мл до приблизно 5,0 мг/мл.

Відповідно до одного аспекту даного винаходу запропонований стабільний рідкий водний склад, у якому аналог глюкагону є присутнім у концентрації від приблизно 0,75 мг/мл до приблизно 1,25 мг/мл, ТРИС є присутнім у концентрації від приблизно 40 мМ до приблизно 60 мМ, хлорид натрію присутній як модифікатор тонічності у концентрації від приблизно 150 мМ до приблизно 200 мМ, і зазначений склад має рН від приблизно 6,0 до приблизно 7,0. У цьому аспекті переважно стабільний рідкий водний склад містить аналог глюкагону, що є присутнім у концентрації приблизно 1,0 мг/мл, ТРИС є присутнім у концентрації приблизно 50 мМ, хлорид натрію є присутнім як модифікатор тонічності у концентрації приблизно 175 мМ, і зазначений склад має рН приблизно 6,5. Цей склад зазвичай передбачений у вигляді однодозового складу.

Згідно з додатковим аспектом даного винаходу запропонований стабільний рідкий водний склад, у якому аналог глюкагону є присутнім у концентрації від приблизно 3,0 до 5,0 мг/мл,

ТРИС є присутнім у концентрації від приблизно 40 мМ до приблизно 60 мМ, хлорид натрію є присутнім як модифікатор тонічності у концентрації від приблизно 60 мМ до приблизно 120 мМ, 60 мета-крезол є присутнім як консервант у концентрації від приблизно 3,0 мг/мл до приблизно

4,0 мг/мл, і зазначений склад має рН від приблизно 6,0 до приблизно 7,0. Згідно з цим аспектом переважно аналог глюкагону є присутнім у концентрації приблизно 4 мг/мл, ТРИС є присутнім у концентрації приблизно 50 мМ, хлорид натрію присутній як модифікатор тонічності у концентрації приблизно 90 мМ, мета-крезол є присутнім як консервант у концентрації від приблизно 3,0 до приблизно 4,0 мг/мл, і зазначений склад має рН приблизно 6,5. У цьому аспекті склад зазвичай передбачений у вигляді багатодозового складу і, отже, включає консервант. Приклад багатодозового складу має рН приблизно 6,5, 4,0 мг/мл дазиглюкагону,

ТРИС є присутнім у концентрації приблизно 50 мМ ТРИС, хлорид натрію є присутнім як модифікатор тонічності у концентрації приблизно 90 мМ і мета-крезол є присутнім як консервант у концентрації приблизно 3,15 мг/мл.

Згідно з додатковим аспектом даного винаходу запропонований стабільний рідкий водний склад, у якому аналог глюкагону або його фармацевтично прийнятна сіль та/або похідна є присутньою у концентрації від приблизно 3,0 до 5,0 мг/мл, ТРИС, Біс-ТРИС, АСЕ5 або МЕ5 є присутнім як буфер у концентрації від приблизно 25 мМ до приблизно 75 мМ, і/або цитрат, ацетат або сукцинат є присутнім як буфер у концентрації від приблизно 1 мМ до приблизно

ЗО мМ, хлорид натрію є присутнім як модифікатор тонічності у концентрації від приблизно 50 мМ до приблизно 150 мМ, мета-крезол є присутнім як консервант у концентрації від приблизно 3,0 мг/мл до приблизно 4,0 мг/мл, і зазначений склад має рН від приблизно 6,0 до 7,0. У цьому аспекті переважно аналог глюкагону або його фармацевтично прийнятна сіль та/або похідна є присутньою у концентрації приблизно 4 мг/мл, буфер ТРИС, Біс-ТРИС, АСЕ5, МЕ5 є присутнім у концентрації приблизно 50 мМ, або цитратний, ацетатний та/або сукцинатний буфер є присутнім у концентрації приблизно 15 мМ, хлорид натрію є присутнім як модифікатор тонічності у концентрації приблизно 90 мМ, мета-крезол є присутнім як консервант у концентрації від приблизно 3,0 до приблизно 4,0 мг/мл, і зазначений склад має рН приблизно 6,5.

Термін "стабілізований склад", що застосовується у даній заявці, відноситься до складу, що має підвищену фізичну стабільність, підвищену хімічну стабільність або підвищену фізичну та хімічну стабільність.

Термін "фізична стабільність" у контексті даної заявки відноситься до вимірювання тенденції пептиду (наприклад, сполуки згідно з даним винаходом) до утворення розчинних або нерозчинних агрегатів пептиду в результаті впливу на пептид стресів і/або взаємодії з границями фаз і поверхнями, які є дестабілізуючими, такими як гідрофобні поверхні та границі фаз. Фізичну стабільність водних пептидних складів можна оцінити за допомогою візуального огляду та/або вимірювань мутності після впливу на склад, внесений у підходящі контейнери (наприклад, картриджі або флакони), механічного/фізичного стресу (наприклад, перемішування) при різних температурах протягом різних періодів часу. Склад може бути класифікований як фізично нестабільний відносно агрегації пептидів, коли в ньому спостерігається візуальна мутність. Як альтернатива, мутність складу може бути оцінена за допомогою простих вимірювань мутності, добре відомих фахівцю.

Фізичну стабільність водного пептидного складу також можна оцінити з використанням агента, який функціонує як спектроскопічний зонд конформаційного статусу пептиду. Зонд переважно являє собою малу молекулу, яка переважно зв'язується з ненативним конформером пептиду. Одним із прикладів такого низькомолекулярного спектроскопічного зонда є тіофлавін

Т, який являє собою флуоресцентний барвник, що широко використовується для детектування амілоїдних фібрил. У присутності фібрил і, можливо, інших пептидних конфігурацій тіофлавін Т набуває новий максимум збудження при приблизно 450 нм і посилене випускання при приблизно 482 нм при зв'язуванні з фібрилярною формою пептиду. Незв'язаний тіофлавін Т є по суті нефлуоресцентним при розглянутих довжинах хвиль.

Термін "хімічна стабільність" у контексті даної заявки відноситься до стабільності пептиду у відношенні ковалентних/хіральних хімічних змін у пептидній структурі, які призводять до утворення хімічних продуктів деградації з потенційно більше низькою біологічною активністю та/або потенційно підвищеною імуногенністю у порівнянні з нативною пептидною структурою.

Можуть утворюватися різні хімічні продукти деградації, залежно від типу та конкретної природи нативного пептиду та середовища, впливу якого зазнає пептид. На практиці в цілому не можна повністю уникнути усунення хімічної деградації у пептидних складах, й утворення зростаючих кількостей продуктів хімічної деградації часто спостерігається під час зберігання та застосування таких складів, як добре відомо фахівцю в даній області техніки. Багато пептидів піддані процесу деградації, при якому амідна група бічного ланцюга в глутамінільних або аспарагінільних залишках гідролізується з утворенням вільної карбонової кислоти. Інші шляхи 60 деградації включають утворення високомолекулярних продуктів трансформації, при якій дві або більше молекул пептиду ковалентно зв'язуються одна з одною за допомогою трансамідування та/або дисульфідних взаємодій, що призводить до утворення ковалентно зв'язаних олігомерних і полімерних продуктів деградації (див., наприклад, 5їаріїйу ої Ргоївіп Рпагтасеціїса!5, АНетт.

Т.3. апа Маппіпд М.С., Ріепит Ргез55, Мем/ ХогК 1992). Крім того, гідроліз пептидного кістяка, що призводить до пептидних фрагментів, добре відомий. Окиснення (наприклад, залишків метіоніну) є ще однією формою хімічної деградації пептидів. Хімічна стабільність пептидного складу може бути оцінена шляхом вимірювання кількості продуктів хімічної деградації в різні моменти часу після впливу різних умов навколишнього середовища (наприклад, утворення продуктів деградації часто може бути прискорене підвищенням температури). Кількість кожного окремого продукту деградації може бути визначене шляхом розділення продуктів деградації для створення "профілю деградації". Розділення зазвичай проводять на основі молекулярного розміру та/або заряду з використанням різних хроматографічних методик (наприклад, ЕХ-ВЕРХ іабо ЗФ-ВЕРХ). Олігомери можуть являти собою ковалентні олігомери або нековалентні олігомери. Ковалентний олігомер являє собою дві або більше молекул, які зв'язані за допомогою ковалентного хімічного зв'язку, і зв'язок зазвичай є необоротним. Напроти, у нековалентних олігомерах одна або більше молекул зв'язані одна з одною за допомогою взаємодії, яка не є ковалентним хімічним зв'язком, наприклад, іонної взаємодії, гідрофобної взаємодії та т.д. Хоча у деяких випадках це може бути оборотним, зазвичай взаємодії настільки сильні, що вони практично необоротні та, як й у випадку з ковалентними олігомерами, призводять до того, що активна лікарська речовина не є фармацевтично доступною.

Хімічна нестабільність глюкагону як такого при низькому рН в основному обумовлена ізомеризацією та розщепленням залишків аспарагінової кислоти, дезамідуванням залишків глутаміну й окисненням метіоніну. В цілому, дезамідування Авп і СіІп відбувається при високому рН, зі значними швидкостями при фізіологічному рН приблизно рН 7,4, за рахунок циклічної проміжної сполуки з імідним кільцем, яке може відкриватися з утворенням І -Авзр і І -ізоАвр або

Ї-СІм ії ГС-їзобІї, відповідно. Циклічна проміжна сполука з імідним кільцем також може призводити до утворення невеликих кількостей відповідних О-ізомерів, що вказує на повільну рацемізацію циклічного іміду.

При значеннях рН нижче фізіологічного рН швидкість дезамідування Авп і Сіп знижується, але швидкість утворення циклічного іміду з Ар і Сім, й, отже, ізомеризації, збільшується зі зменшенням рн. Утворення циклічного іміду є найбільшим між рн 4 і рн 6. Утворення циклічної імідної проміжної сполуки також може призвести до розщеплення пептидної послідовності.

Як зазначено вище, "стабілізований склад" може, таким чином, відноситися до складу з підвищеною фізичною стабільністю або підвищеною хімічною стабільністю, або підвищеною фізичною та хімічною стабільністю. Зазвичай склад повинен бути стабільним під час використання та зберігання (відповідно до рекомендованих умов використання та зберігання) щонайменше до досягнення зазначеного строку придатності.

Згідно з певними варіантами реалізації рідких фармацевтичних складів згідно з даним винаходом склад є стабільним протягом щонайменше 2 тижнів застосування та щонайменше 6 місяців зберігання. Згідно з додатковими варіантами реалізації склад є стабільним протягом щонайменше 2 тижнів застосування та щонайменше одного року зберігання. Згідно з додатковими варіантами реалізації склад є стабільним протягом щонайменше 2 тижнів застосування та щонайменше двох років зберігання. Згідно з іншими варіантами реалізації склад є стабільним протягом щонайменше 4 тижнів застосування та щонайменше двох років зберігання або навіть щонайменше 4 тижнів застосування та більше 3 років зберігання.

Особливо підходящі варіанти реалізації таких фармацевтичних складів згідно з даним винаходом стабільні протягом щонайменше б тижнів застосування та щонайменше 3 років зберігання. У зв'язку з цим термін "застосування" для цілей даного пункту відноситься до витягування фармацевтичного складу зі зберігання з метою застосування складу в терапевтичних цілях, що піддає його впливу різних умов навколишнього середовища (умов світла, темряви, температури, перемішування та т.д.), у той час як термін "зберігання" для цілей даного пункту відноситься до зберігання в умовах без перемішування у холодильнику або морозильній камері при температурі що не перевищує приблизно 5 "С. Кваліфікований працівник зрозуміє типовий діапазон умов застосування та зберігання, яким можуть піддаватися ці фармацевтичні склади.

Як описано у даній заявці, стабільні рідкі водні склади аналогів глюкагону згідно з даним винаходом включають буфер для забезпечення рН і модифікатор тонічності. Згідно з звичайною фармацевтичною практикою склади згідно з даним винаходом стерильні та/або не містять відновлюючого агента. Рідкі склади згідно з даним винаходом являють собою рідкі водні склади. 60 Термін "буфер" у контексті даної заявки означає фармацевтично прийнятний агент, який стабілізує РН фармацевтичного складу. Підходящі буфери добре відомі в даній області техніки та можуть бути знайдені в літературі. Згідно з переважними варіантами реалізації буфер вибраний з групи, що складається з ТРИС-буфера, Біс-ТРИС-буфера, АСЕ5-буфера або МЕ5- буфера та/або цитратного, ацетатного або сукцинатного буферів, оскільки ці буфери забезпечують стабільні склади, в яких аналоги глюкагону розчинялися та не ставали в'язкими, мутними або не осаджували пептидний лікарський засіб. Згідно з переважними варіантами реалізації буфер являє собою ТРИС або Біс-ТРИС. Зазвичай буфер буде присутній у концентрації від приблизно 25 мМ до приблизно 75 мМ. Згідно з певними варіантами реалізації буфер буде присутній у концентрації приблизно 50 мМ. Згідно з певними варіантами реалізації буфер ТРИС, Біс-ТРИС, АСЕ5 або МЕ5 забезпечує безпосередню хімічну стабілізацію аналога глюкагону незалежно від рН складу. Згідно з іншими варіантами реалізації буфер ТРИС, Біс-

ТРИС, АСЕ5 або МЕ5 забезпечує поліпшену безпосередню хімічну стабілізацію, як визначено у порівнянні з фосфатним буфером і/або гістидиновим буфером в тих же тестових умовах. Згідно з іншими варіантами реалізації, зокрема, тими, які відносяться до багатодозових складів, у яких є присутнім консервант, такий як мета-крезол, буфери також включають застосування цитрату, ацетату або сукцинату у концентрації від приблизно 1 мМ до приблизно 30 мМ. Згідно з деякими варіантами реалізації склад забезпечує поліпшену хімічну стабілізацію у порівнянні зі складом, у якому буфер ТРИС, Біс-ТРИС, АСЕ5 або МЕ5 замінений фосфатним буфером і/або гістидиновим буфером тієї ж концентрації та рН, згідно з оцінкою в тих же тестових умовах.

Наприклад, склад може мати профіль деградації після 52 тижнів зберігання при 25 "С, після яких склад містить одне або більше з менше 5 95 Руго-СІи 4-29, менше 7 95 окиснення Тгр/тТуг, менше 495 кінуреніну, менше 595 Е-4-29 ї- Е5-29 і/або менше 295 Е3.29 після зберігання протягом 52 тижнів при 25 "С, при цьому всі відсоткові значення визначають за допомогою

ВЕРХ.

Термін "модифікатор тонічності" у контексті даної заявки означає фармацевтично прийнятні агенти для контролю тонічності, які використовуються для модулювання тонічності складу.

Склади згідно з даним винаходом переважно є ізоосмотичними, тобто вони мають осмотичний тиск, який по суті аналогічний такому сироватки крові людини. Модифікатор тонічності, що використовується у складах, переважно являє собою хлорид натрію. Концентрація модифікатора тонічності буде залежати від концентрації інших компонентів складу, зокрема, якщо передбачено, що склад повинен бути ізоосмотичним. Як правило, хлорид натрію буде застосовуватися як модифікатор тонічності у концентрації від приблизно 50 мМ до 600 мМ.

Згідно з певними варіантами реалізації концентрація хлориду натрію, що є присутнім як модифікатор тонічності у складах згідно з даним винаходом, може становити від приблизно 10 мМ до приблизно 150 мМ, наприклад, від приблизно 20 мМ до приблизно 130 мМ, від приблизно 50 мМ до приблизно 125 мМ, від приблизно 75 мМ до приблизно 120 мМ, від приблизно 90 мМ до приблизно 115 мм або приблизно 110 мМ. Згідно з певними варіантами реалізації концентрація хлориду натрію, що є присутнім як модифікатор тонічності у складах згідно з даним винаходом, може становити від приблизно 150 мМ до приблизно 200 мМ, необов'язково приблизно 175 мМ. Згідно з переважним варіантом реалізації хлорид натрію може бути присутнім як модифікатор тонічності у складах, що містять консервант, у концентраціях від приблизно 50 мМ до приблизно 150 мМ і найбільше переважно у концентрації приблизно 90 мМ або приблизно 75 мМ, або приблизно 125 мМ.

Зазвичай компоненти та кількості рідких складів згідно з даним винаходом вибрані так, щоб забезпечити склад з рН приблизно 5,6 або рН від приблизно 6,0 до приблизно 7,0. Згідно з переважним варіантом реалізації склади можуть мати рН від приблизно 6,2 до приблизно 6,8.

Більше переважно склади можуть мати рН від приблизно 6,3 до приблизно 6,7. Більше переважно склади можуть мати рН від приблизно 6,4 до приблизно 6,6. Як альтернатива або додатково, склади можуть мати рН приблизно 6,5 як для однодозових, так і для багатодозових складів.

Згідно з певними варіантами реалізації склади згідно з даним винаходом додатково містять консервант. Згідно з переважними варіантами реалізації консервант являє собою мета-крезол, що є присутнім у концентрації від приблизно 1,0 мг/мл до приблизно 5,0 мг/мл, більше переважно від приблизно 2,0 мг/мл до приблизно 4,0 мг/мл і найбільше переважно у концентрації від приблизно 3,0 мг/мл до приблизно 4,0 мг/мл. Кількість консерванту залежить від необхідності мати можливість ефективно знищувати ряд типів бактерій, якщо це потрібно для схвалення регуляторними органами.

Склади згідно з даним винаходом мають профіль деградації, визначений за допомогою хроматографічного розділення (наприклад, за допомогою ексклюзійної хроматографії (ЕХ) 60 та/лабо хроматографії зі зверненою фазою (КРС)) Зокрема, додатковий висновок експериментів, описаних у даній заявці, полягає у тому, що профіль продуктів деградації буферів, які дозволили одержати стабільні склади відповідно до даного винаходу, був дуже подібним після зберігання протягом 52 тижнів при 25 "С, у той час як профілі продуктів деградації буферів, які не дозволили одержати стабільні склади, відрізнялися. У таблиці нижче

Фо продуктів деградації вимірювали з використанням ВЕРХ.

Руго-СІц(4-29) являє собою продукт, у якому азот Сіп кістяка у положенні 4 реагує з амідом бічного ланцюга й утворює внутрішнє лактамне кільце. Наступний гідроліз амідного зв'язку між зег у положенні З і лактамізованим фрагментом Си призводить до продукту деградації, в якому перші три амінокислоти були відщеплені, і на М-кінці присутній фрагмент піро-СсіІш. Окиснення

ТугЛтр призводить до включення гідроксильної групи в ароматичні кільця Туг і Тгр. Кінуренін є добре відомим продуктом окиснення залишків Тгр. Додавання бурштинової кислоти відноситься до додавання дазиглюкагону до подвійного зв'язку в малеїновій кислоті буфера. ЕХ!-Х2 являє собою фрагмент, що містить амінокислоти від Х! до Х2.

ОВУ 0,75, кінуренін, 14 Да: 4,7 9о у порівнянні з 0,2 95

Додавання бурштинової

ОВУ 1,02, додавання бурштинової кислоти, 4116 Да: 12,5 95 у кислоти . . . (додавання до

Малеїнова | порівнянні з 0,0 95 подвійного кислота ОВУ 1,23, Е-4-29--Е5-29: 6,3 95 у порівнянні з 0,6 95 зв'язку в

ОВУ 1,13, Е-3,29:2,6 95 у порівнянні з 0,2 95 у малеїновій кислоті)

Гідроліз

Таким чином, ТРИС, Біс-ТРИС, МЕ5 і АСЕ5 захищають дазиглюкагон від гідролізу й окиснення у порівнянні з фосфатом, гістидином і малеїновою кислотою, і між ТРИС, Біс- ТРИС,

МЕЗ і дазиглюкагоном немає значимих реакцій. Невелика кількість (0,9 95 через 52 тижні при 25 "С) дазиглюкагону, конденсованого з АСЕЗ (1165 Да), утворюється протягом 52 тижнів.

Відповідно, у деяких аспектах склади згідно з даним винаходом будуть мати менше 5 95

Руго-СіІми 4-29 після зберігання протягом 52 тижнів при 25 "С, як визначено за допомогою ВЕРХ, більше переважно менше 4 95, більше переважно менше 3 95, більше переважно менше 2 95, більше переважно менше 1 595 і найбільше переважно менше 0,5 95.

Відповідно, у деяких випадках склади згідно з даним винаходом будуть мати менше 7 95 окиснення Тгр/Туг після зберігання протягом 52 тижнів при 25 "С, як визначено за допомогою

ВЕРХ, більше переважно менше 5 95, більше переважно менше 4 95, більше переважно менше

З 96, більше переважно менше 2 95, більше переважно менше 1 95 і найбільше переважно менше 0,5 9».

Відповідно, у деяких випадках склади згідно з даним винаходом будуть мати менше 4 95 кінуреніну після зберігання протягом 52 тижнів при 25 "С, як визначено за допомогою ВЕРХ; більше переважно менше 3 95, більше переважно менше 2 95, більше переважно менше 1 9; і найбільше переважно менше 0,5 95.

Відповідно, у деяких випадках склади згідно з даним винаходом будуть мати менше 5 95

Е-4-29 я 5-29 після зберігання протягом 52 тижнів при 25 "С, як визначено за допомогою ВЕРХ, більше переважно менше 4 95, більше переважно менше 3 95, більше переважно менше 2 95, більше переважно менше 1 595 і найбільше переважно менше 0,5 95.

Відповідно, у деяких випадках склади згідно з даним винаходом будуть мати менше 2 95

Е3.29 після зберігання протягом 52 тижнів при 25 "С, як визначено за допомогою ВЕРХ, більше переважно менше 1 9; і найбільше переважно менше 0,5 95.

Згідно з одним аспектом стабільний рідкий водний склад містить аналог глюкагону у концентрації від приблизно 0,75 мг/мл до приблизно 1,25 мг/мл, ТРИС у концентрації від приблизно 40 мМ до приблизно 60 мМ, хлорид натрію як модифікатор тонічності у концентрації від приблизно 150 мМ до приблизно 200 мМ і зазначений склад має рН від приблизно 6,2 до приблизно 6,8.

Згідно з іншим аспектом стабільний рідкий водний склад містить аналог глюкагону у концентрації від приблизно 3,0 до 5,0 мг/мл, ТРИС у концентрації від приблизно 40 мМ до приблизно 60 мМ, хлорид натрію як модифікатор тонічності у концентрації від приблизно 60 мМ до приблизно 120 мМ, мета-крезол як консервант у концентрації від приблизно 3,0 мг/мл до приблизно 4,0 мг/мл, і зазначений склад має рН приблизно 6,0.

Згідно з певними варіантами реалізації стабільний рідкий склад аналогів глюкагону являє собою готовий до застосування склад. Термін "готовий до застосування" у контексті даної заявки відноситься до складу, який не потребує відновлення або розведення призначеною кількістю розріджувача, наприклад, водою для ін'єкцій або іншим підходящим розріджувачем, перед використанням за допомогою передбаченого шляху введення.

Медичні показання

Фармацевтичні склади аналога глюкагону згідно з даним винаходом можна застосовувати при лікуванні або запобіганні різних станів або порушень. Необов'язково склади можна застосовувати у комбінації з одним або більше додатковими терапевтично активними речовинами. Таким чином, відповідні варіанти терапевтичного застосування включають: лікування або запобігання гіпоглікемії (включаючи, але не обмежуючись перерахованими, гостру гіпоглікемію, хронічну гіпоглікемію або важку гіпоглікемію), діабету 2 типу (включаючи прогресування захворювання при діабеті 2 типу), порушення толерантності до глюкози, діабету 1 типу, ожиріння (включаючи захворювання або стани, пов'язані з надлишковою вагою або ожирінням), ішемічної хвороби серця, атеросклерозу, гіпертензії, дисліпідемії, стеатозу печінки, отруєння р-блокаторами, інсуліноми та хвороби фон Гірке; запобігання виникнення надлишкової маси тіла у суб'єкта; зниження маси тіла; зниження споживання їжі; збільшення витрат енергії; відстрочку прогресування від порушення толерантності до глюкози (ІСТ) до діабету 2 типу; відстрочку прогресування від діабету 2 типу до діабету, що потребує інсуліну; регуляцію апетиту або індукцію насичення (включаючи лікування булімії та лікування компульсивного переїдання); і запобігання повторного збільшення маси тіла після успішної втрати маси тіла. Як загальний принцип, фармацевтичні склади згідно з даним винаходом можна застосовувати для контролю рівнів глюкози в крові.

Форми гіпоглікемії, які можна лікувати або запобігати відповідно до даного винаходу, являють собою діабетичну гіпоглікемію, гостру гіпоглікемію, індуковану інсуліном, гіперінсулінемічну гіпоглікемію, важку гіпоглікемію, недіабетичну "гіпоглікемію, реактивну гіпоглікемію, гіпоглікемію натще, гіпоглікемію, індуковану лікарськими засобами, вроджену гіперінсулінемічну гіпоглікемію, гіпоглікемію, індуковану алкоголем, гіпоглікемію, індуковану шлунковим шунтуванням (включаючи, але не обмежуючись цим, постпрандіальну гіпоглікемію після шунтування шлунка за Ру), постбаріатричну гіпоглікемію або гіпоглікемію, що виникає під час вагітності.

Згідно з додатковим варіантом реалізації рідкий склад, що містить аналог глюкагону згідно з даним винаходом, міститься у пристрої для доставки. Згідно з деякими варіантами реалізації пристрій для доставки являє собою попередньо заповнений шприц, пристрій для ін'єкцій, шприц-ручку, автоіїн'єктор з дозою, що коригується, одноразовий автоін'єктор, ін'єктор з можливістю носіння або інфузійний насос.

Склади згідно з даним винаходом можна вводити у різних лікарських формах, наприклад, у вигляді розчинів, суспензій або емульсій, й їх можна застосовувати у складі систем для доставки лікарських засобів з контрольованим, уповільненим, пролонгованим, затриманим або повільним вивільненням. Більше конкретно, але не винятково, фармацевтичні склади згідно з даним винаходом можна застосовувати у комбінації з парентеральними системами з контрольованим вивільненням і вповільненим вивільненням, добре відомим фахівцям у даній області техніки. У зв'язку з цим можна зробити загальне посилання на НапароокК ої

РПпаптасеціїйса! СопігоїІей Кеїеазе (М/ізе, О.Г.., ед., Магсе! ОекКег, Мем/ ХогКк, 2000) і Огидз апа Ше

Рпагтасешіїса! Зсіепсев мої. 99: Ргоївіп Роптиіайоп апа Оеєїїмегу (Маспайу, Е.)., ейд., Магсе реккег, Мем МогКк, 2000).

Парентеральне введення (рідкого фармацевтичного складу згідно з даним винаходом) може бути виконане, наприклад, шляхом підшкірної, внутрішньом'язової, внутрішньочеревинної або внутрішньовенної ін'єкції з використанням шприца, такого як шприц-ручка та/"або попередньо заповнений шприц. Парентеральне введення (рідкого фармацевтичного складу згідно з даним винаходом) може бути виконане, наприклад, шляхом підшкірної, внутрішньом'язової, внутрішньочеревинної або внутрішньовенної ін'єкції з використанням автоїін'єктора, такого як автоін'єктор, що містить шприц. Автоін'єктор може бути одноразовим або багаторазовим і може забезпечувати (/або може бути виконаний з можливістю забезпечення) одну або більше доз рідкого фармацевтичного складу. Згідно з деякими варіантами реалізації парентеральне введення виконують шляхом ін'єкції складу згідно з даним винаходом у нижню частину живота, бо сідниці, стегно або верхню частину руки (включаючи, але не обмежуючись цим, зовнішню частину верхньої частини руки) пацієнта. Як альтернатива, парентеральне введення може бути здійснене з використанням інфузійного насоса, наприклад, у вигляді пристрою або системи, які несе суб'єкт або пацієнт й які містять резервуар, що містить рідкий склад згідно з даним винаходом, й інфузійного насоса для доставки/введення складу суб'єкту або пацієнту, або у вигляді відповідного мініатюрного пристрою, що підходить для імплантації в організм суб'єкта або пацієнта.

У деяких випадках пацієнта можна лікувати шляхом уведення зазначеному пацієнту одноразової дози складу або шляхом уведення зазначеному пацієнту багаторазових доз.

У деяких випадках пацієнту можна ввести першу дозу складу, а потім увести другу дозу складу.

У деяких випадках пацієнту можна ввести першу дозу складу та згодом увести другу дозу складу та згодом увести одну або більше додаткових доз складу (наприклад, третю дозу та, можливо, четверту або додаткову дозу).

Приклади

Наступні приклади наведені для ілюстрації переважних аспектів даного винаходу та не призначені для обмеження обсягу даного винаходу.

Приклад 1

Матеріали та методи

Синтез дазиглюкагону

Дазиглюкагон був синтезований компанією Васпет АС. Склади дазиглюкагону готували й аналізували в компанії /єеаіапа Ріагта, А/5, Данія. Як альтернатива, аналоги глюкагону можуть бути синтезовані, як описано у МО 2014/016300 (7еаіапа Рпагта А/5), зміст якого повністю включений за допомогою посилання.

Експерименти з хімічної стабільності

Дазиглюкагон розчиняли у воді МіО) для досягнення вихідної концентрації 25 мг/мл. Склади готували шляхом аліквотування вихідного розчину пептиду (937 мкл) у пробірки з наступним додаванням вихідного розчину буферного компонента, а потім додаванням води МіО до 90 95 від об'єму. Вимірювали рН і за необхідності коректували перед додаванням води МіО з одержанням кінцевого об'єму. Потім усі склади фільтрували з використанням високопотокового фільтра Міпізай з розміром пор 0,2 мкм. Профільтрований розчин барботували азотом й аліквотували у флакони по 1,0 мл у кожному флаконі. Флакони обтискали та поміщали у камери для дослідження стабільності.

Склади тестували в умовах прискореного дослідження при 5 "С і 25 "С і тестували через 0, 9, 13, 26, 34, 39 і 52 тижня. Чистоту складів визначали за допомогою ВЕРХ, а профіль продуктів деградації визначали за допомогою аналізу методом РХ-МО.

Композиція однодозових (503) складів згідно з даним винаходом представлена у Таблиці 1 і

Таблиці 5. Всі склади містять дазиглюкагон у мг/мл і були виготовлені при рН 6,5. У складах 1-3 вивчали ефект зміни кількості хлориду натрію у складах, у той час як у складах 4-10 вивчали ефект буфера, використаного для одержання складів. Склад 11 являє собою контрольний склад у воді Мій-О, і склад 12 розроблений у вигляді багатодозового складу, включеного у це дослідження з метою порівняння з однодозовими складами. Композиція складу 12 (МО склад) являє собою рН 6,5, 4,0 мг/мл аналога глюкагону, 520 мМ ТРИС, 90 мМ Масі і 3,15 мг/мл мета- крезолу.

Композиція багатодозових складів згідно з даним винаходом представлена у Таблицях 2-4 і 6. Всі склади включають мета-крезол і 4 мг/мл дазиглюкагону та були виготовлені при рН 6,0 або рН 6,5. У Таблицях 2а, За і 4а представлені результати аналізів методом ВЕРХ. У Таблицях 20, ЗБ і 45 представлені результати аналізів методом ЕХ.

У складах у Таблиці 2 вивчали ефект використання різних буферів (ТРИС, Біс-ТРИС, МЕ5, цитрат натрію, ацетат натрію та сукцинат натрію) на стабільність складів прирНн боб і рН б, і двох концентрацій хлориду натрію (90 мМ і 125 мМ) як модифікатора ізотонічності.

БО Склади у Таблиці 3, Таблиці 4 і Таблиці Є подібні зі складами, викладеними у Таблиці 2, і в них вивчали ефект застосування комбінацій буферів на стабільність складівприрНнб, бі рНб,5 і при одній концентрації хлориду натрію (75 мМ) як модифікатора ізотонічності.

ВЕРХ

Чистоту зразків дазиглюкагону визначали за допомогою ВЕРХ. Зразки аналізували на системі для ВЕРХ Оіопех ОШітабє 3000. Як аналітичне програмне забезпечення використовували СПготеїеоп. Дазиглюкагон відокремлювали від продуктів деградації за допомогою колонки Кіпе(ех С8 (150 мм х 4,6 мм, 2,6 мкм). Рухома фаза складалася з А: 0,45 95

ТФО (об./06.) у воді МО (МОММ) і В: 04595 ТФО (об./06. у МесМм/мМмому (90:10). Градієнт становив від 35 до 38 95 В протягом 40 хвилин при потоці 0,5 мл/хв. Температуру печі колонки 60 встановлювали на 30 "С, довжину хвилі детектора встановлювали на 220 нм і впорскували

2 мкл.

ЕХ

Експерименти за допомогою ексклюзійної хроматографії (ЕХ) проводили на системі для

ВЕРХ Оіопех ОКітасге 3000 (Трепто Різпег), використовуючи ізократичне елюювання зі швидкістю потоку 0,5 мл/хв для аналізу складів на наявність олігомерів. Рухома фаза складалася з 0,195 ТФО, 4595 ацетонітрилу в МОМУ. Для детектування використовували довжину хвилі 215 нм. Впорскувана кількість склала 2 мкг пептиду. Колонка, яка була використана для аналізу методом ЕХ, являла собою Т5Кдеі! ЗирегЗуу2000 (ТОо5ОоНн

Согрогайоп), 4 мкм, 30 х 4,6 мм, а температура колонки становила 25 "С. Час аналізу склав 12 хвилин.

Результати

Після 52 тижнів зберігання в умовах прискореного дослідження при 25 "С одержали наступні результати для 95 чистоти дазиглюкагону, що залишився у складах.

Дослідження стабільності показали, що всі буфери ТРИС, Біс-ТРИС, АСЕ5 і МЕ5 забезпечували прийнятні рівні стабільності після зберігання протягом 52 тижнів при 25 "С, при цьому 80 95 або більше дазиглюкагону залишалися інтактними, незважаючи на стресові умови прискореного дослідження, використані для експериментів, у порівнянні з іншими буферами та контролями (вода Міїйї-0), з урахуванням зберігання в умовах прискореного дослідження, використаних в експериментах.

Для багатодозових складів включення мета-крезолу, ТРИС, Біс-ТРИС, АСЕ5 або МЕ5, а також цитратного, ацетатного або сукцинатного буфера забезпечувало склади з гарними рівнями стабільності, згідно з оцінкою за допомогою ВЕРХ і ЕХ.

Таблиця 5 шо ІОН зберігання, 95 дазиглюкагону, що залишився оСкладМе:) 000000 Композвиця | 7777/0777 13 1711152 11 0тРИС,175мМ Мас! 777777 77711100 | 77796177 83 2 щ

З ТРИС,ЯОММ Мас 7777777 7771100 | 796. 177783 2 щ КІ 16 Пістидин//////777777777777777771 17111100 77779017 69 2 8 ЗАСЕ5 77777771 11111100 17719617 83 2 щ 19 |Малетновакислота.ї/-: | 10077915 070 О1МЕВ 77777771 11111100 17111907 85.ШщЩ "

Лі 91МоОмрнвє 77777771 17111100 |77111747771717171717снв. (| 712 |Багатодозовийпрототит//-/-/////| 100 | нв | 83 2 жФз(з

Таблиця 56 шо ОЦ ВОК ОВЮя зберігання, 95 олігомерів оСкладМе:) 000000 Композвиця | 77017717 19 17111152 16 Пістидин//////7777777777777/ 1711102 | 042 | 084 Щ 8 ЗАСЕ5 77777771 |1717110иб 1709 17711046 19 |Малетновакислота. | 0И6 | 055 Юфщ|475 (712 |Багатодозовийпрототит/-/-/- | 019 | нв | 14 (

Спостереження є несподіваними, враховуючи проблеми, про які повідомлялося у попередньому рівні техніки відносно стабілізації складів глюкагону, що включають воду.

Результати також є несподіваними, оскільки у той час як ТРИС і Біс-ТРИС мають однакові хімічні структури, структури АСЕ5 і МЕЗ відрізняються.

Експерименти також показали, що буфери, які зазвичай використовують у рідких пептидних складах, а саме фосфат, гістидин і малеїнова кислота, не забезпечували склади, які були би здатні до довгочасного зберігання (7595, 6895 і 57 95) дазиглюкагону, що залишається інтактним, відповідно.

Експерименти додатково демонструють, що можна включати підходящі кількості масі як модифікатор тонічності, не впливаючи на стабільність, що забезпечується чотирма буферами.

Дані показують подібну тенденцію втрати дазиглюкагону між однодозовими (50) складами (0,91 95 на тиждень, склад 1) і багатодозовими (М5) складами (0,32 95 у тиждень, склад 12).

Експерименти також демонструють можливість включення консерванту (мета-крезолу) у склади при збереженні стабільності при зберіганні, що дозволяє розробляти багатодозові склади та склади для застосування у комбінації з пристроями для доставки.

Приклад 2 - Дазиглюкагон зменшує постпрандіальну гіпоглікемію після шунтування шлунка за Ру

Постпрандіальна гіпоглікемія є частим і виснажливим ускладненням після шунтування шлунка за Ру (КУСВ), й ефективного лікування не існує. У дослідженні з перевірки концепції ми вивчали ефект дазиглюкагону, нового стабільного аналога глюкагону, на постпрандіальну гіпоглікемію після КУСВ. Основна мета даного дослідження полягала у вивченні ефектів двох доз дазиглюкагону на максимальне зниження постпрандіальної концентрації глюкози у плазмі (ПГ) ї час, проведений в умовах гіпоглікемії («3,9 ммоль/л), у пацієнтів після КУСВ операції з підтвердженою постпрандіальною гіпоглікемією.

Матеріал і методи

Десять індивідуумів після КУСВ-операції (два суб'єкти чоловічої статі, вісім суб'єктів жіночої статі; ІМТ 34,6 (21,8-39,0) кг/м2; вік 46 (29-67) років; НбБАгїс 32 (29-42) ммоль/моль; час після операції 9,3 (6-11,5) років; втрата маси тіла після операції 53,9 (25,1-92,0 кг)) з підтвердженою симптоматичною постпрандіальною гіпоглікемією (ПГ«3,5 ммоль/л, підтверджена б-денним безперервним моніторингом глюкози), завершили подвійне сліпе, рандомізоване, перехресне дослідження, що включає три окремі дні лікування, кожний з яких включав тестування стандартизованої рідкої змішаної їжі (25 кДж на кг маси тіла; 50 Е9до вуглеводів, 35 Едо жиру та 15 ЕФбо білка). Підшкірну ін'єкцію плацебо, 80 або 200 мкг дазиглюкагону (Ово мкг і Ого мк) ВВОДИЛИ після постпрандіального піка ПГ приблизно за 10 хвилин до тимчасової точки, коли ПГ повернеться до рівнів натще, прогнозованої з використанням специфічної для суб'єкта моделі лінійної регресії. Відбір зразків крові й оцінку гіпоглікемічних симптомів за Единбургською шкалою симптомів гіпоглікемії виконували з фіксованими часовими інтервалами. Дані аналізували з використанням лінійних змішаних моделей та моделі коректувань Тьюкі для множинних порівнянь.

Результати

У порівнянні з плацебо лікування як Юво мк, так і ЮОгоо мг значно підвищувало максимальне зниження ПГ (плацебо: 3,0-0,2 ммоль/л; Юво мк: 3,9-40,3 ммоль/л; Югоо мк: 4,5-0,2 ммоль/л; р-0,002 і р-0,0002) і прирощення АОС ПГ (АШсСто-240 хв) після введення лікарського засобу (плацебо: 752519 хвхммоль/л; Юво мк: 917522 хвхммоль/л; Югоо ме: 992528 хвхммоль/л; р«е0,0001 і р«0,0001). Крім того, обидві дози зменшували час, проведений в умовах гіпоглікемії, у порівнянні з плацебо («3,9 ммоль/л) (плацебо: 62,08 хв; Юво мк: 27,95-12 хв; Югоо мк: 14,09 хв; р-0,05 і р-0,003). П'ять учасників відчували гіпоглікемію 2 рівня («3,1 ммоль/л) після введення плацебо, у той час як жоден із учасників не відчував цього після введення 200 мкг (час, проведений в умовах гіпоглікемії 2 рівня (п-5): плацебо: 31,05 хв; Юво мк: 755 хв; Югоо мкг: 0,0-0 хв; р»0,05 ії р-0,01). Були відсутні значимі зміни гіпоглікемічних симптомів між трьома днями дослідження.

Висновок

Введення однократної дози дазиглюкагону ефективно зменшує постпрандіальну гіпоглікемію й являє собою перспективний новий терапевтичний варіант для лікування постпрандіальної гіпоглікемії після КУСВ.

Список літератури:

Всі посилання, згадані у даній заявці, повністю включені за допомогою посилання.

МО 2014/016300 (7еаіапа Рнатта А/5)

НбуеїІтаптп есеї аї, Оіабеїсез Саге, 2017 (перз://дої.ого/10.2337/ас17-1402). 60 МО 2017/053822 (Хегіз Рнаптасецшісаї!в, Іпс.)

МО 2014/124151 (Хегіз Рнаптасецшісаї!в, Іпс.)

МО 2016/133863 (ЕЇї СіПу апа Сотрапу)

МО 2019/110838 (Аадосіа)

МО 2008/084237 (Агесог І ітіїеа)

Таблиця 1 пептид речовина АІречовина Віречовина Сіречовина бОіречовина Е|речовина Е|речовина Сіречовина Н

Склад рн - Малеїнова тя т ет ен то т мм! | мм! | мм! | мм! | (мм| | мм! | мм! | умм/ 11 71 65 50 7171 17Ї11117ї11117ї1711117171175 21 1 65 50 | (ЇЇ ЇЇ 1 11 1 500 31 1 65 50 | ЇЇ Її 1 190 41 1 65 50 17171111 5 1 65 (5 50. Її Ї711171111117111111711111171г 6 1 65 (ЇЇ 50 Її 111171 11111711111171Гг 71 1 65 щЩщ/Г ЇЇ 50|Ї ЇЇ ЇЇ її 81 1 65 (ЇЇ 17711171 50 Її 1777171 9 1 65 (11111111 5о 111711 10171 65677 11111111 Г1111171111111711111117115о її 111 66 11111

Склад 12 (МО склад) являє собою рн 6,5, 4,0 мг/мл дазиглюкагону, 50 мМ ТРИС, 90 мм Масі і 3,15 мг/мл мета-крезолу.

Таблиця 2

Складі пептиду речовина Аречовина Віречовина Сіречовина Оречовина Е) речовина Е Іречовина СіІречовина Н і одмм)! мм); | мм; 0 мм; мм; (мМ; момл| | мм) ( 11 4 65 5 0000000000010101011111111113ил5 | 90. 21 4 60 50 00000000 35 | 90 31 4 65 15 СССС0С0000п1оО101003и5 | 90 41 4 60 1750 11311711 35 | 90 5 4 65 150 1 35 | 90 6 4 60102050 00231 35 | 90 81 4 60 1010745 31111155 | 125 9 4 65 151 1 35 | 125 10114 6016 5 | 125 1214 бо 15 | 35 | 125

Таблиця 2а рояененняко0000 Пкжюю

Аналіз методом ВЕРХ до дазиглюкагону, о залишився

Складме| 77777111 Композицяд/////777777777777777111сС 26 | 52 6 |МЕЗ5ОММ,МасіЗОММ, м-крезол3Збмумл Нв 77777777 11001 8 |цитратмаїбмМ, Масі9о мМ, м-крезолЗ б муомльрНбО 7 0100)"

Таблиця 2а

С ленннннх 0000 ее

Складмеї 77777711 Композиаця.д/////7777777777777777777771 01126 | 52 9 (ацетатмаї5 мм, МасіоомМ, м-крезолЗібмгимл рн 100 9911975 "Осадження при 57

Таблиця 26 нення не о олігомерів

СкладмМе| 77771711 Композиця.д/////777777777777777777771 | 0 1261 52 6 |МЕБ55БОММ,МасібомМ, м-крезолЗібм/млрНЄЮ 77777777 0105 С 1 8 |цитратмаї5 мМ, Масіео мМ, м-крезолЗібм/имлрНнбО 7 1014 1 9 (|ацетатмаї5мМ, МасіоомМ, м-крезол3Зібму/млрНнб5 015 0,24) 0,24 "Осадження при 57

Таблиця 2с яння мн прискорене

Аналіз методом ВЕРХ дослідження зберігання, 95 дазиглюкагону, о залишився

Таблиця 2а жених песен

Аналіз методом ЕХ прискорене дослідження зберігання, 95 олігомерів

Складми! 77717111 Композиція 77777771 1101113 | 26 6 |МЕББОММ, МасІбОММ, м-крезолЗб5 мг/мл рНбО | 05 | 045 068 8 |цитратмаї5 мМ, Масіоо мМ, м-крезолЗ 5 му/млрНЄО | 014 | 026 | 095 9 |ацетатмаї5мМ,МасіоомМ, м-крезол3 5 мг/мл рН» | 05 | 038 | 064

Таблиця З пептид речовина А речовина В | речовина О |речовина Е | речовина Е |речовина с | речовина Н мм! | мм! | (мм! | уммі | (мм) | (му/мл! | (мм) ( 2 | 4 |6б0| 50 | 115 1 15 | 75 4 | 4 |6бо|Ї 50 | 0115 | 000055 | 5 6 | 4 |6б0|Ї во 77777071 5 | зи5 | 75 8 4 |6б01 1 50 | 15 | 0135 | 75 981 4 |65БЇ | 50 | у. 15! | з5 | 75 ло | 4 601 50 | т5 035 | 5 712 | 4 60177450 177777733211 15 | зи | 75

Таблиця За яння Пс

Таблиця ЗБ

Он нано о олігомерів

СкладМме! 71111111 Комповицяд 77777711 10126 | 52 6 | Трис 50 ММ, сукцинат Ма 15 мМ, Мас! 90 мМ, м-крезол 315 мг/мл рНЯО 014! "1 8 Біс-Трис 50 ММ, цитрат Ма 15 ММ, Мас! 90 мМ, м-крезол 315 мг/мл, рНЄ, (014! " 9 Біс-Трис 50 ММ, ацетат Ма 15 ММ, Мас! 90 мМ, м-крезол 3,15 мг/мл, рН 6,5 (0,151 0,95 | 0,51 "Осадження при 57

Таблиця Зс

Час, тижні при 25 76, прискорене нн ЖЕ оо дазиглюкагону, о залишився

Складмеї 77711111 Композицяд/////77777777771111111111111110 1131 26 6 | Трис 50 ММ, сукцинат Ма 15 мМ, Масі 90 мМ, м-крезол 315 мг/мл, РНЄ,О | 100 (95,59 90,96. 8 Біс-Трис 50 ММ, цитрат Ма 15 мМ, Мас! 90 мМ, м-крезол 3,15 мг/мл, рН Є, | 100 (95,05 90,31. 9 | Біс-Трис 50 ММ, ацетат Ма 15 ММ, Масі 90 мМ, м-крезол 3,15 мг/мл, рН 6,5 | 100 (93,86) н.в.

Біс-Трис 50 ММ, ацетат Ма 15 мМ, Мас! 90 мМ, м-крезол 3,15 мг/мл, рН 6,0 | 100 (95,24| н.в. 117 Біс-Трис 50 ММ, сукцинат Ма 15 мМ, Масі 90 мМ, м-крезол 3,15 мг/мл, рН 6,5. 100 93,97| н.в. (12 |Біс-Трис 50 ММ, сукцинат Ма 15 мМ, Масі 90 мМ, м-крезол 3,15 мг/мл, рН 6,01 100 (95,00) н.в.

Таблиця За нення прискорене

Аналіз методом ЕХ дослідження зберігання,

Зо олігомерів

Складмеї 77711111 Композицяд/////777777777111111111111110 1131 26 3 | Трис 50 ММ, ацетат Ма 15 мМ, Мас! 90 мМ, м-крезол Зб мг/мл рНЄ:5 /015/0,38| 0,60 6 | Трис 50 ММ, сукцинат Ма 15 мМ, Масі 90 мМ, м-крезол 315 мг/мл, рНЄО 014027 | 0,38 8 Біс-Трис 50 ММ, цитрат Ма 15 мМ, Мас! 90 мМ, м-крезол 3,15 мг/мл, рНЄО /0,14|0,57 | 1,10 9 | Біс-Трис 50 ММ, ацетат Ма 15 ММ, Масі 90 мМ, м-крезол 3,15 мг/мл, рН 6,5 0,15 | 1,40 | 3,75

Таблиця 4

Таблиця 4а

Час, тижні при 5 2С,

Склад Ме) 07170101 Композиця 77777771 0126 52

МЕЗ 50 мМ, цитрат Ма 15 мМ, Масі 90 мм, м-крезол 3,15 мг/мл, рН 6,5 99,86) 99,44

МЕЗ 50 мМ, цитрат Ма 15 мм, Масі 90 мм, м-крезол 3,15 мг/мл, рН 6,0

МЕЗ 50 мМ, ацетат Ма 15 мм, Масі 90 мм, м-крезол 3,15 мг/мл, рН 6,5 99,65) 99,65

МЕЗ 50 мМ, ацетат Ма 15 мм, Масі 90 мм, м-крезол 3,15 мг/мл, рН 6,0

МЕЗ 50 мМ, сукцинат Ма 15 мМ, Масі 90 мМ, м-крезол 3,15 мг/мол, рН 6,5 99,72) 99,60 6 | МЕЗ 50 мМ, сукцинат Ма 15 мм, масі 90 мм, м-крезол 3,15 мг/мл, рН 6,0 "Осадження при 57

Таблиця 4Б6 1 о

ШІ Аналіз методом ЕХ частині при 57, о олігомерів оСкладмеі 77711111 Композицяд////////777777777171717171111111110 11126 52

МЕЗ 50 мМ, цитрат Ма 15 мм, Масі 90 мм, м-крезол 3,15 мг/мл, рН 6,5

МЕ 50 мМ, цитрат Ма 15 мМ, Масі 90 мм, м-крезол 3,15 мг/мл, рН 6,0

МЕЗ 50 мМ, ацетат Ма 15 мм, Масі 90 мм, м-крезол 3,15 мг/мл, рН 6,5

МЕЗ 50 мМ, сукцинат Ма 15 мм, масі 90 мМ, м-крезол 3,15 мг/мл, рН 6,5 6 | МЕЗ 50 мМ, сукцинат Ма 15 мм, масі 90 мМ, м-крезол 3,15 мг/мл, рН 6,0 "Осадження при 57

БІ 5 і поглинання були прийнятними для всіх складів, що містять ацетат, у порівнянні з контрольними складами.

Таблиця 4с

Час, тижні при 25 76, прискорене й дослідження

Аналіз методом ВЕРХ зберігання,

Чо дазиглюкагону, о залишився

СкладМмеу 70711111 Композицяїд 77777771 013 26

МЕЗ 50 мм, цитрат Ма 15 мМ, Масі 90 мм, м-крезол 3,15 мг/мл, рН 6,5 95,90192,18

МЕЗ 50 мМ, цитрат Ма 15 мМ, Масі 90 мм, м-крезол 3,15 мг/мл, рН 6,0 95,62191,20

МЕЗ 50 мм, ацетат Ма 15 мМ, Масі 90 мм, м-крезол 3,15 мг/мл, рН 6,5 95,92192,36

МЕЗ 50 мм, ацетат Ма 15 мМ, Масі 90 мм, м-крезол 3,15 мг/мл, рН 6,0 95,78192,55

МЕЗ 50 мМ, сукцинат Ма 15 мМ, Мас! 90 мм, м-крезол 3,15 мг/мл, рН 6,5 96,10|192,39 6 |МЕ5 50 мМ, сукцинат Ма 15 мМ, Масі 90 мМ, м-крезол 3,15 мг/мл, рН 6,0 95,85|92,22

Таблиця 4а

Час, тижні при 2570, прискорене

Аналіз методом ЕХ дослідження зберігання, 90 олігомерів

Складмец 77777111 Композиця 77777777 | 0 | 13 26 |МЕ5 50 ММ, сукцинат Ма 15 мМ, Масі 90 мМ, м-крезол 3,15 мг/мл, рНЄ,;» 1014) 0,40 | 0,60. (6 |МЕ5 50 ММ, сукцинат Ма 15 мМ, Масі 90 мМ, м-крезол 3,15 мг/мл, рН, /|013 | 0,44 | 0,68

Таблиця 6

Склад я пептид рН речовина А речовина В речовина С речовина Ю речовина Е 1.1 4 1651 560 | 00070071 90 4ДМБЙє4Бж з 21 4 1651 1 50 1 90 1 35 31774 |65| 1.1 25 90 | ЗБ 41 4 1651 50 | 50 7 1 90 1 35 51 4 165 50 | 0007 25 | 90 1 Ююж Кз5 61 4 1651777 5 1 5 ю ю265 | 9 | з5

Таблиця ба ння ГЕ прискорене дослідження

Аналіз методом ВЕРХ зберігання, то дазиглюкагону, о залишився

Складме 11111100 Композиця//////777777777777777/ 07 114 | 18 референсний склад 2 |Фосфат5О мМ, Масі9омМ, м-крезол3 5 мг/мл рН; 0100196,6 94,4 92,9. (6 |Фосфат 50 мМ, гістидин 25 ММ, Масі 90 мМ, м-крезол 3,15 мг/мл, рН 6,5| 100 197,6 | 94,2 | 92,2

Таблиця 6Б рожннненх0000000 вкверют

СкладМме| 77717111 Композицяї///////7777777777777777771С | 0 ЇЇ 7 14118

Трис 50 мМ, Масі 90 мм, м-крезол 3,15 мг/мл, рН 6,5 (6 |Фосфат 50 мМ, гістидин 25 ММ, Масі 90 мМ, м-крезол 3,15 мг/мл, рН 6,5 0,1 |(0,18|0,28|0,29

Перелік послідовностей «1105 ЗІЛЕНД ФАРМА д/с «120» РІДКІ СКЛАДИ АНАЛОГІВ ГЛЮКАГОНУ «1305 007371417 «1430» гОоте6Зз405.6 «131» 2020-03-16 «Роз 1 «170» Раїепсіп, версія 3.5 «в10х 1 «211» 29 «212» БІЛОК «213» Штучна послідовність «вих «223» Штучна послідовність «вих «231» МІС БЕАТОВЕ «гол (163... (12 «геЗ3» Хаа - ДІБ «0095

Нів Бег біп піу ТіБї Рпе ТБг обетг Авр о Туг йШетг Пух Тут Гц Авр Хва 1 5 10 15

Атїа Ага Аїіа бі біц РБе Уві Був Тгроїен сі бет ТБг го го

Claims

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

1. Стабільний рідкий водний фармацевтичний склад, що містить аналог глюкагону, який являє собою: Ну-НЗОСТЕТ5ОМКМІ 0-АІБ-АВАЕЄЕЕМУКМ/ ЕЗТ-ОН, або його фармацевтично прийнятну сіль; причому склад містить: (а) аналог глюкагону, що є присутнім у концентрації від 0,5 до 10 мг/мл; (Б) ТРИС, АСЕ5 або МЕ5, що є присутніми як буфер у концентрації від 25 до 75 мМ, і/або цитрат, ацетат або сукцинат, що є присутніми як буфер у концентрації від 1 до 30 мМ; (с) хлорид натрію, що є присутнім як модифікатор тонічності та в концентрації від 50 до 600 мМ; і (94) рН від 5,б до 7,0.

2. Стабільний рідкий водний склад за п. 1, який відрізняється тим, що буфер ТРИС, АСЕ5 або МЕБ5 безпосередньо хімічно стабілізує аналог глюкагону, незалежно від рН складу, що забезпечується буфером.

3. Стабільний рідкий водний склад за п. 1 або 2, який відрізняється тим, що склад: ї) забезпечує поліпшену хімічну стабілізацію у порівнянні зі складом, у якому буфер ТРИС, АСЕ5 або МЕ5 замінений фосфатним буфером і/або гістидиновим буфером тієї ж концентрації та рН, згідно з оцінкою в тих же тестових умовах; ії) має профіль деградації після 52 тижнів зберігання при 25 "С, після яких склад містить одне або більше з: менше 5 95 Руго-СіІи 4-29, менше 7 95 окиснення Тгр/Туг, менше 4 95 кінуреніну,

менше 5 95 Е-4-29-Е5-29 і/або менше 2 95 Е3-29, після зберігання протягом 52 тижнів при 25 "С, причому всі відсоткові значення визначені за допомогою ВЕРХ; ії) має профіль деградації, в якому аналог глюкагону не містить додавання бурштинової кислоти на додаток до малеїнової кислоти; їм) по суті, не включає апротонного полярного розчинника; і/або м) по суті, не включає диметилсульфоксиду (ДМСО).

4. Стабільний рідкий водний склад за будь-яким із попередніх пунктів, який відрізняється тим, що вода являє собою єдиний розчинник, який використовують для одержання рідкого водного складу.

5. Стабільний рідкий водний склад за будь-яким із попередніх пунктів, який відрізняється тим, що: ї) аналог глюкагону або його фармацевтично прийнятна сіль є присутніми у концентраціях 0,5, 0,6, 0,7, 1,0 або 4,0 мг/мл; ії) буфер ТРИС, АСЕ5 або МЕЗ є присутнім як буфер у концентрації 50 мМ; ії) хлорид натрію є присутнім як модифікатор тонічності у концентрації від 150 до 200 мм або у концентрації від 50 до 150 мМ; і/або ім) склад має рН від 5,8 до 6,7.

6. Стабільний рідкий водний склад за будь-яким із попередніх пунктів, який відрізняється тим, що склад має рнН 6,5.

7. Стабільний рідкий водний склад за будь-яким із попередніх пунктів, який відрізняється тим, що склад: ї) не включає стабілізуючої іонізації допоміжної речовини, вибраної з соляної кислоти, азотної кислоти, сірчаної кислоти або їх комбінації; ії) являє собою готовий до застосування склад; ії) є стабільним при 2-8 "С протягом щонайменше 6, щонайменше 12, щонайменше 18 або щонайменше 24 місяці; їм) є стерильним і/або не містить відновлюючого агента; м) приготовлений для введення суб'єкту шляхом ін'єкції.

8. Стабільний рідкий водний склад за п. 7, який відрізняється тим, що аналог глюкагону в складі зберігає щонайменше 90 95 своєї біологічної активності після 18 місяців зберігання при 2-

8.

9. Стабільний рідкий водний склад за п. 7, який відрізняється тим, що ін'єкція являє собою підшкірну ін'єкцію.

10. Стабільний рідкий водний склад за будь-яким із попередніх пунктів, який відрізняється тим, що буфер являє собою ТРИС.

11. Стабільний рідкий водний склад за будь-яким із попередніх пунктів, який додатково містить консервант.

12. Стабільний рідкий водний склад за п. 11, який відрізняється тим, що консервант являє собою мета-крезол у концентрації від 1,0 до 5,0 мг/мл.

13. Стабільний рідкий водний склад за будь-яким із пп. 1-7, який відрізняється тим, що аналог глюкагону або його фармацевтично прийнятна сіль є присутніми у концентрації від 0,75 до 1,25 мг/мл, зазначений буфер ТРИС, АСЕ5 або МЕЗ є присутнім у концентрації від 40 до 60 мМ, хлорид натрію є присутнім як модифікатор тонічності у концентрації від 150 до 200 мМ і склад має рН від 6,0 до 6,8.

14. Стабільний рідкий водний склад за п. 13, який відрізняється тим, що аналог глюкагону або його фармацевтично прийнятна сіль є присутніми у концентрації 1,0 мг/мл, ТРИС є присутнім у концентрації 50 мМ, хлорид натрію є присутнім як модифікатор тонічності у концентрації 175 мМ і склад має рН 6,5.

15. Стабільний рідкий водний склад за будь-яким із пп. 1-12, який відрізняється тим, що: а) аналог глюкагону або його фармацевтично прийнятна сіль є присутніми у концентрації від 3,0 до 5,0 мг/мл, буфер ТРИС, АСЕ5 або МЕЗ є присутнім у концентрації від 40 до 60 мМ, хлорид натрію є присутнім як модифікатор тонічності у концентрації від 50 до 150 мМ, мета-крезол є присутнім як консервант у концентрації від 3,0 до 4,0 мг/мл і склад має рН від 6,0 до 7,0; або р) аналог глюкагону або його фармацевтично прийнятна сіль є присутніми у концентрації від 3,0 до 5,0 мг/мл, ТРИС, АСЕ5 або МЕЗ є присутніми як буфер у концентрації від 25 до 75 мМ, і/або цитрат, ацетат або сукцинат є присутніми як буфер у концентрації від 1 до 30 мМ, хлорид натрію є присутнім як модифікатор тонічності у концентрації від 50 до 150 мМ, мета-крезол є присутнім як консервант у концентрації від 3,0 до 4,0 мг/мл і склад має рнН від 6,0 до 7,0.

16. Стабільний рідкий водний склад за п. 15, який відрізняється тим, що аналог глюкагону або 60 його фармацевтично прийнятна сіль є присутніми у концентрації 4 мг/мл, ТРИС є присутнім у концентрації 50 мМ, хлорид натрію є присутнім як модифікатор тонічності у концентрації 90 мм, мета-крезол є присутнім як консервант у концентрації від 3,0 до 4,0 мг/мл і склад має рН 6,5.

17. Стабільний рідкий водний склад за п. 15, який відрізняється тим, що аналог глюкагону або його фармацевтично прийнятна сіль є присутніми у концентрації 4 мг/мл, буфер ТРИС, АСЕ5, МЕЗ є присутнім у концентрації 50 мМ, або цитратний, ацетатний та/або сукцинатний буфери є присутніми у концентрації 15 мМ, хлорид натрію є присутнім як модифікатор тонічності у концентрації 90 мМ, мета-крезол є присутнім як консервант у концентрації від 3,0 до 4,0 мг/мл і склад має рН 6,5.

18. Стабільний рідкий водний склад за будь-яким із попередніх пунктів, який відрізняється тим, що буфер додатково містить цитрат, ацетат або сукцинат.

19. Стабільний рідкий водний склад за будь-яким із попередніх пунктів, який відрізняється тим, що цитрат, ацетат або сукцинат є присутніми у складі у концентрації від 10 до 30 мМ.

20. Пристрій для доставки, що містить рідкий склад за будь-яким із попередніх пунктів, причому пристрій для доставки являє собою попередньо заповнений шприц, пристрій для ін'єкцій, шприц-ручку, автоіїн'єктор з дозою, що коригується, одноразовий автоін'єктор, ін'єктор з можливістю носіння або інфузійний насос.

21. Стабільний рідкий водний склад аналога глюкагону за будь-яким із попередніх пунктів для застосування при лікуванні захворювання або стану, вибраного з гіпоглікемії, діабету 2 типу, порушення толерантності до глюкози, діабету 1 типу, ожиріння, ішемічної хвороби серця, атеросклерозу, гіпертензії, дисліпідемії, стеатозу печінки, отруєння р-блокаторами, інсуліноми або хвороби фон Гірке.

22. Стабільний рідкий водний склад аналога глюкагону для застосування при лікуванні захворювання або стану за п. 21, який відрізняється тим, що захворювання або стан являє собою гіпоглікемію.

23. Стабільний рідкий водний склад аналога глюкагону для застосування при лікуванні захворювання або стану за п. 22, який відрізняється тим, що гіпоглікемія вибрана з групи, що складається з: діабетичної гіпоглікемії, гострої гіпоглікемії, індукованої інсуліном, тяжкої гіпоглікемії, гострої гіпоглікемії, хронічної гіпоглікемії, недіабетичної гіпоглікемії, реактивної гіпоглікемії, гіпоглікемії натще, гіпоглікемії, індукованої лікарськими засобами, гіпоглікемії, індукованої алкоголем, гіпоглікемії, індукованої шунтуванням шлунка або гіпоглікемії, що виникає під час вагітності.

24. Стабільний рідкий водний склад аналога глюкагону для застосування при лікуванні захворювання або стану за п. 23, який відрізняється тим, що гіпоглікемія, індукована шунтуванням шлунка, являє собою постпрандіальну гіпоглікемію після шунтування шлунка за

РУ.

25. Стабільний рідкий водний склад аналога глюкагону для застосування при лікуванні захворювання або стану за будь-яким із пп. 21 або 22, який відрізняється тим, що аналог глюкагону застосовують для лікування пацієнта, який є людиною.

26. Спосіб одержання стабільного рідкого водного фармацевтичного складу, що містить аналог глюкагону, який являє собою: Ну-НЗОСТЕТ5ОМКМІ 0-АІБ-АВАЕЄЕЕМУКМ/ ЕЗТ-ОН, або його фармацевтично прийнятну сіль; причому спосіб включає складання (а) аналога глюкагону або його фармацевтично прийнятної солі, присутніх у концентрації від 0,5 до 10 мг/мл; (б) ТРИС, АСЕ5 або МЕ5, що є присутніми як буфер у концентрації від 25 до 75 мМ, і/або цитрату, ацетату або сукцинату, що є присутніми як буфер у концентрації від 1 до 30 мМ; (с) хлориду натрію, що є присутнім як модифікатор тонічності та в концентрації від 50 до 600 мМ; (4) рН від 6,0 до 7,0; ії (е) мета-крезолу у концентрації від 1,0 до 5,0 мг/мл, з одержанням стабільного рідкого водного фармацевтичного складу.